У бездонному і неосвоєному українському небі вже найближчим часом може стати тісно: щонайменше дві нові авіакомпанії, орієнтовані на масового пасажира, готові недорого продати нам свої послуги. Йдеться про так звані «лоу кости» — компанії, які спеціалізуються на дешевих рейсах. Тим часом традиційні вічтизняні авіаперевізники, відчувши подих близької конкуренції, вже продають частину квитків за цінами, зниженими в три—п’ять разів.

Майже місяць тому Державна митна служба звернулася до Національного банку з проханням привести українське законодавство у відповідність до норм європейського співтовариства і збільшити суму вивезення валюти без декларації через «зелений коридор». Подумавши, головний фінансовий регулятор дав згоду. Отже, якщо нині ввозити і вивозити без заповнення відповідного бланку можна не більше трьох тисяч євро (або еквівалент цієї суми у будь–якій іншій валюті), то наприкінці липня у ваших кишенях може знаходитися 10 тисяч євробанкнот.

У нас дуже погані дороги, це — поперше. Українські потяги рухаються зі швидкістю черепахи через «розлізлі» рейки, це — подруге. Котельні у містах споживають у кілька разів більше пального, ніж могли би, а водопровідні труби прориває по кілька разів на місяць, це— потретє. Зовсім не блискучий стан закладів нашої медицини й освіти — це — ймовірно, почетверте і поп’яте.
Перелік подібних больових точок можна продовжувати. Але річ не стільки в їхній кількості, скільки у причинах такого явища: у цілому світі державні чиновники міркують, що робити з автодорожним, залізничним, комунальним господарствами, електроенергетикою, різними видами транспорту. З одного боку, мало яка держава, навіть найбагатша, може дозволити собі фінансувати такі затратні галузі. З іншого, повністю віддавати їх у приватні руки ризиковано — через свою стратегічну важливість. У нас, зважаючи на слабкий розвиток вітчизняної економіки, проблема виглядає набагато гостріше.

Учора в сірій будівлі на столичній вулиці Грушевського з нетерпінням чекали «губернаторів»: напередодні Прем’єр Юлія Тимошенко визначила п’ятірку найгірших регіональних керівників за останній місяць. У номінації «найбільша інфляція» — за визначенням Кабміну — «призові» місця розподілилися так: Сумщина (беззаперечний лідер — «найгірша ситуація в країні»), місто Київ, Донеччина, Дніпропетровщина, Запоріжжя.
Юлія Володимирівна прагнула жорсткої чоловічої розмови з серйозними оргвисновками. Але перпендикулярна до Грушевської вулиця Банкова, на якій розташовується секретаріат Президента, внесла свої корективи. Оскільки глав облдержадміністрацій викликали на килим без узгодження з ними, «штрафникам» їхати на засідання Кабміну заборонили. Таким чином, вони вдруге за останній місяць зуміли не потрапити під тендітну, але важку руку Юлії Тимошенко.

Трагедія на шахті ім. Карла Маркса стала головною темою учорашнього засідання Кабінету Міністрів. Як виняток, це питання обговорювали в присутності преси: такою була вказівка Юлії Тимошенко.

...Асфальт закінчився за дев’ять кілометрів до села. Об’їжджаєш дорожню техніку, яка ударними темпами розширює трасу Київ—Ковель, пригальмовуєш, повертаєш наліво — і потрапляєш на кілька десятиліть назад. Миколаївка — перше село, коли їдеш від «трансволинського автобану» углиб житомирського Полісся. До райцентру Ємільчине — майже 30 кілометрів, автобус буває рідко... А зрештою, чого його туди їхати, в це Ємільчине?!. Адже все, що треба для життя, можна мати вдома.

Рушили! Вчора в Україні знову стартував бюджетний процес. Напередодні Верховна Рада ухвалила, а Президент підписав закон, який уточнює доходи державного бюджету.
«Ми зараз маємо врегульовану ситуацію. Окрім... — Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко перед початком учорашнього засідання уряду, як завжди, зручно обперлася руками об стіл і надала своєму обличчю тривожного, але водночас доброго виразу (так вона робить завжди, коли намагається окреслити чергову больову точку). — Окрім питань блокування приватизації і доходів від приватизації». Чергова шпилька — у бік Конституційного Суду. «Все, що зробив суд, на мій погляд, абсолютно необґрунтовано і нечесно щодо бюджету і уряду, — на сьогоднішній день все це врегульовано», — так оцінила пані Юлія підсумки вівторкової роботи парламенту.

...Дніпропетровський фермер Михайло Мариниченко щоранку об’їжджає свої поля. Він посіяв у цьому році 730 гектарів пшениці. Міг би й більше, але про кризу на світовому продовольчому ринку довідався запізно: вже тоді, коли всі терміни висівання давно минули. Нині щось змінювати на своїх полях він уже не хоче. І, великою мірою, й не може. «Не маємо ні часу, ні площ для цього, — каже фермер. — Крім того, ранньою весною ми ніколи не можемо передбачити погоду і не знаємо — хороший буде врожай чи не дуже».

Тим часом закордон із нетерпінням чекає на пшеницю Михайла Мариниченка: свого зерна не вистачає, вільної землі — ні клаптика. Натомість у надлишку — гроші і технології. Територій, де можна сіяти більше й ефективніше, лишилося небагато. Це Україна, Росія, Казахстан та інші вічно перспективні держави. Втім узяти гроші, які нам із радістю готові дати країни–споживачі, виявляється, не так уже й легко.

Юлія Тимошенко, як відомо, — людина конкретної справи. І всім, хто намагається підозрювати її в політичних амбіціях, вона завжди готова дати міцний і потужний відлуп. Це своє реноме вона ще раз підтвердила на вчорашньому засіданні уряду. Адже говорили там не лише про рішення Конституційного Суду та стосунки з Банковою.

Ціни на бензозаправках знову полізли догори. Найбільше — у Києві, але й регіони також не відстають. Найбільше подорожчало дизельне пальне (на 14 копійок за останній тиждень) та не надто популярний А–92 (його ціна зросла на 13 копійок). Високооктановий А–95 став дорожчим на дві копійки, але цей процес і не думає зупинятися. Так, Мінпаливенерго прогнозує, що до середини червня літр 95–го коштуватиме 6,60. Незалежні експерти називають песимістичнішу цифру — 7 гривень. Причому в негараздах звинувачують владу.