Дарма криво посміхалися окремі недоброзичливці, які запевняли, що після призначення Прем'єром Віктора Януковича Віктор Ющенко стане ледь не «весільним Президентом», — учорашній день у кримській президентській резиденції в Мухалатці перекреслив ці припущення. Саме сюди зі звітом про проведену роботу прилетів із Росії Віктор Янукович, саме сюди було викликано з пляжу іншого курортника — міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, саме тут, на ПБК, глава держави дав завдання голові СБУ Iгорю Дріжчаному, міністру закордонних справ Борису Тарасюку, голові НБУ Володимиру Стельмаху та голові Верховної Ради Автономної Республіки Крим Анатолію Гриценку.

Ця надзвичайна подія сталася учора вранці о 5.40 у центрі Києва. Кілька невідомих напали на охоронця, який чергував біля посольства Узбекистану, що на Володимирській, 16.
Як повідомила «УМ» начальник прес-служби Внутрішніх військ МВС Світлана Павловська, прапорщик рішуче опирався нападникам i, незважаючи на серйозні ножові поранення шиї та руки, стікаючи кров'ю, таки зумів доповісти по спецзв'язку про напад.

Не дивно, що кілька тижнів МВС усіляко приховувало від громадськості цей резонансний факт: 26 липня під час службового відрядження до Донеччини безслідно зник начальник підрозділу боротьби з незаконною конвертацією грошових коштів УБОЗ МВС України Роман Єрохін. Ще б пак! Адже з'ясувалося, що 44-річного полковника міліції злочинці викрали на замовлення одного з його «клієнтів», на махінаторську діяльність якого вийшов саме Роман Єрохін. Такої ганьби МВС ще не знало! Тим більше що злочинці скористалися інформацією про службовий автомобіль Єрохіна з Богомольця, 10. З іншого боку, два тижні мовчанки МВС у «справi Єрохіна» можна пояснити ще й активними оперативними діями щодо розшуку полковника i затримання винних у його викраденні. Лише після перших вагомих успіхів у цій справі міністр внутрішніх справ Юрій Луценко розповів пресi про обставини цієї справи, які не можуть не вражати.

Коли після обрання Януковича Прем'єром Юрій Луценко лежав у палаті з діагнозом гіпертонічний криз, у нього з голови не йшла пісня «Океану Ельзи» — «Я не здамся без бою», а по телевізору крутили фільм «Холодне літо 53-го». Ці подробиці зі свого лікарняного нарешті повідомив сам перепризначений міністр внутрішніх справ на вчорашній прес-конференції в «Українських новинах», де ледь вмістилися всі бажаючі працівники пера i мікрофона.

— Ви стверджуєте, що, окрім справи «повітряного» ПДВ на 330 мільйонів, брали участь у розслідуванні вбивства київського кримінального авторитета Прища. Тоді як ваші опоненти закидають вам, що ви лише зашкодили розслідуванню.
— А я вам скажу, що я на це розслідування не напрошувався. Мене викликав начальник Главку Сергієнко i каже: «Ти ж знаєш, що там робиться? Давай у групу, допоможи!». Ця справа теж на контролі у Президента була. Були пiдозри, через те, що перед смертю він зустрічався з двома впливовими особами — Григорієм Суркісом i Віктором Медведчуком.

Прізвище колишнього помічника начальника Управління «К» СБУ Валентина Крижановського широкій громадськості стало відоме минулого року, коли він звинуватив голову СБУ Ігоря Дріжчаного у контрабанді бракованого гафнію до Китаю, спробі заволодіти 435 мільйонами доларів з рахунків Павла Лазаренка та низці інших злочинів. «Подільником» голови СБУ він назвав ще й заступника Генпрокурора Віктора Шокіна. Одразу після цього у Крижановського стріляли у центрі Києва, а через кілька днів він зник із військового госпіталю, в якому лікувався. I ось нещодавно полковник знову «сплив» — цього разу в російській Твері, у СІЗО. Його мали екстрадиювати до України, де проти нього порушено вже три кримінальні справи, але натомiсть Крижановський отримав російське громадянство i став недосяжним для каральної системи України. Ганьба для держави, адже співробітник вітчизняних спецслужб, який знає чимало таємниць, просив політичного притулку в РФ через... переслідування i порушення прав людини в Україні! Принаймні так він сам стверджує. СБУ вважає таке рішення Росії щонайменше не дружнім.
Тим часом навколо постаті Крижановського виникло чимало міфів та легенд (шпигун, зрадник, контрабандист, друг мафії), які він до цього часу не спростовував, бо у вигнанні та у СІЗО не мав такої можливості, тоді як його опоненти не довели протилежного, бо ніяких доказів не мають. Якщо не вважати такими окремі припущення анонімних фахівців та інформацію СБУ, не закріплену вироком Феміди. «Україна молода» не ставила за мету відбілити чи, навпаки, ще більш очорнити імідж полковника. Хто він насправді, судити читачам. Цікавою була його позиція. Тим більше, що інтерв'ю Крижановського нашій газеті стало не лише ексклюзивним, а й узагалі першим в його біографії. Інше скандальне інтерв'ю «Известий» нібито з ним він називає «фальшивкою». З Валентином Крижановським ми зустрілися майже конспіративно, в одному з московських готелів. Після СІЗО він помітно схуд, але оптимізму не втрачає. «УМ» приємно вразило бажання російськомовного полковника спілкуватися саме українською, за вісім місяців російського «вигнання» — це була перша для нього можливість почути рідну мову.

Довго ж тягнув лідер Соцпартії з поясненням рядовим соціалістам своєї ролі в розвалі демократичної коаліції, що складалася з парламентаріїв БЮТ, «Нашої України» та СПУ. Мороз мовчав навіть тоді, коли окремі однопартійці почали палити свої партквитки та виходити з лав СПУ. Але чи то ситуація з чисельністю рядів партії справді критична (незважаючи на запевнення лідерів СПУ, що в них усе гаразд), чи то не до «товаришів» зовсім вирішив звернутися Сан Санич (бо переважна кількість його тез підлабузницьки адресується Президенту). Сказати важко, тим більше що у зрадників (у політикумі та народі після 6 липня Мороза інакше, як Іудою, не «величають») товаришів не буває, але завести їх вельми хочеться, тим більше якщо вони займають високі посади. Йдеться про «Звернення до товаришів» за підписом Мороза, опубліковане вчора в партійній газеті «Товариш», де сам автор каже, що не стільки обрання нового Кабміну змусило його узятися за перо, як звинувачення на адресу СПУ у зраді «помаранчевої» коаліції.

Якщо більшість нинішніх кандидатур на міністерських посадах в уряді «другого пришестя Януковича» були ще більш-менш прогнозованими, то збереження головного крісла на Богомольця, 10 Юрієм Луценком виглядає, на перший погляд, як поганий жарт. I справа не лише в тому, що сам Луценко ще тиждень тому в черговий раз підтвердив «УМ», що не працюватиме за жодних обставин в «уряді реваншу над принципами, які він сповідує». Просто нелогічною є фігура Луценка в уряді Януковича, якого він ще не так давно інакше як Бандюковичем не називав. Та й міністерські портфелі отримало чимало регіоналів, які не забули про «чай» у МВС. Серед «клієнтів» Луценка й нинішні урядовці Анатолій Толстоухов, Дмитро Табачник, Василь Джарти, Михайло Папієв, Юрій Бойко та й сам Янукович — як з ними сидіти поруч на засіданні уряду? Не варто забувати i про арешт друга Ахметова — Бориса Колеснікова. Не дивно, що п'ятничне голосування за склад уряду затрималося через незгоду ПР з кандидатурою Луценка, а коли Янукович усе ж таки її озвучив, регіонали зустріли це вкрай негативно, а той же Колесніков за такий склад уряду взагалі не проголосував лише через Луценка.

Про впливовість Віри Іванівни в оточенні Ющенка ходять легенди. Після Помаранчевої революції народний депутат Віра Ульянченко стала радником Президента, а півтора місяця тому Вiктор Ющенко призначив її головою Київської облдержадміністрації. Хтось казав, що це підвищення, а хтось навпаки, що Віра Іванівна втратила свої позиції, бо вперше за багато років віддалилася від Президента. Втім у спілкуванні з «УМ» Віра Іванівна каже, що й зараз вирішує чимало загальнодержавних питань, навіть виконує свою роль у розв'язанні парламентської кризи. Наша розмова відбулася в середу, коли вся країна застигла в очікуванні, здавалося б, прогнозованого рішення Президента про розпуск парламенту. Та Віра Іванівна ще тоді запевнила «УМ», що Універсал національної єдності буде підписано, а дострокових виборів не буде. В ніч із середи на четвер з'ясувалося, що пані Ульянченко була права. А ще вона особливо емоцiйно говорить про Київську область, де роботи — непочатий край.

Як повідомили «УМ» у прес-службі Генпрокуратури, досудове слідство у цій резонансній кримінальній справі вже завершено. Обвинувачуваний у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу, а саме — одержання хабара в особливо великому розмірі (580 тис. доларів США) — тепер уже колишній начальник одного з управлінь Міністерства оборони, прізвище якого на Різницькій не повідомляють. Кримінальну справу з обвинувальним висновком уже направлено до військового апеляційного суду Центрального регіону України. У Генпрокуратурі зазначають, що за роки незалежності це єдиний зареєстрований злочин, пов'язаний з одержанням хабара на таку велику суму готівкою, який дійшов до суду. Зрозуміло, що кабінетами високих чиновників «гуляли» i «гуляють» значно більші суми, але жоден інший факт чималого хабара довести не вдалося.