Антимонопольний комітет виявив справжню причину підвищення цін на хліб у Запорізькій області. До цього, як з'ясувалося під час перевірок АМКУ, призвели домовленості між найбільшими в області хлібозаводами №3 та №5 і постачальниками борошна. Високу ціну на хліб та хлібобулочні вироби керівники хлібозаводів пояснили високою закупівельною ціною на сировину, тоді як борці з монополіями виявили зовсім інше: найбільший постачальник борошна — ТОВ «Агробізнес» — чомусь реалізовував його за ціною, на 22 відсотки більшою, ніж іншим пекарям. Після розкриття хлібної змови на порушників законодавства накладено штрафи в розмірі 45 тисяч гривень.

Ситуація із продовольчим зерном на Донеччині дуже стимулює створення нових робочих місць. По-перше, місцевим телерадіокомпаніям час подбати про окремих дикторів, які після прогнозу погоди повідомлятимуть ще й нові ціни хліба на завтра. А по-друге, дужих тілоохоронців варто виставляти біля кожного продавця хлібобулочної продукції, які змушені вислуховувати коментарі бездарних дій урядовців на свою адресу. Тим більше що хліб знову подорожчав.

Рівно місяць минув, як у місті над Південним Бугом піднялися ціни на продукт №1. Коли, здавалося, розтривожені люди вже приречено змирилися з суворими реаліями, їх знову огріли кувалдою по голові. Днями, звично зайшовши до крамниць, хмельничани були вкотре ошелешені: ціни, як і в жовтні, безцеремонно підстрибнули.

Черкаські чиновники, як і обіцяли, поїхали в народ із «лікнепом» про те, чого і скільки пайовики мають отримати на земельні паї. Щоправда, візит високоповажних гостей чомусь почався не з найпроблемніших господарств, а навпаки, з найбагатших та найміцніших. Найперше керівники не лише району, а й області навідалися в село Березняки Смілянського району, де взяли участь у зборах дочірнього сільськогосподарського товариства «Агрокомплекс» концерну «Нафтаенерго».

Стару, ще чорно-білу, кінострічку «Тореадори з Васюківки», яку я останнього разу дивилася, мабуть, років у десять, часто згадую за такий момент: пам'ятаєте, один з горе-тореадорів сидить на березі і настільки смачно хрумтить великим яблуком, що з рота аж слинки котяться? Після нього я завжди бігла до холодильника і діставала найбільше яблуко, аби захрумтіти самій. Тоді в яблуках недостачі не було, і коштували вони буквально копійки. Давно вже зникла з телеекранів стара комедія, та й «яблучна» ситуація кардинальнo змінилася. Коли на роботі хочеться «заточити» велике й червонобоке, доводиться платити 3,50-4 гривні за кілограм. Чому так дорого? «Це на гривню дешевше, ніж торік», — втішає знайома продавщиця з фруктової «розкладки» біля станції метро «Шулявська».

Листопад традиційно приносить свято тим, хто господарює на полях і на фермах, хто доглядає сади, вирощує хміль, плекає лозу, приносить у кожну оселю хліб і до хліба, хто зміцнює добробут України. Та навіть напередодні Дня працівника сільського господарства важко забути цьогорічні втрати та прорахунки. Бо якщо кажуть, що життя — це зебра, де чорна смуга чергується з білою, то цього року селянам довелося іти чорною й по вертикалі. За 2003-й, найневрожайніший за кілька десятиріч, рік, втратило не лише село, а й усі ми, бо не знайти жодної людини, яка прямо чи опосередковано не була б пов'язана з аграрною галуззю. А значить, люди, які вистояли, які посіяли наступний урожай, гідні подвійної подяки і пошани.

Ситуація із поверненням кредитів цього року склалася патова. Зазвичай господарство чи фермер, якi перед посівною ризикнули взяти позику в банку, розраховують повернути її з відсотками після продажу зерна з нового врожаю. Коли ж урожай залишає сподіватися на краще, як це сталося цьогоріч, селянин має два варіанти: або розпродавати майно та йти жебракувати, або, знову ж таки, іти з простягнутою рукою до кредитора. Звичайно, фінансово вигідніше обирати останнє. Так, силами аграрного блоку Кабміну комерційні банки начебто погодилися без сплати додаткових відсотків продовжити термін повернення позичок до жовтня наступного року. Однак про те, скільки кредитів відтерміновано, а скільки мають шанс бути погашеними цього року, в Мінагрополітики воліють не коментувати.

Український базар до сьогодні не набув бодай контурів цивілізованого ринку. Відтак у нас можна купити геть усе і на кожному розі. Проте вельми часто можна і «купитися». Відсоток ненадійності продавців вражає, і все ж покупці ризикують заощадити якусь дещицю коштів завдяки контактам з випадковими власниками потрібного їм товару чи продукції.

Осінь — благодатна пора для механізаторів. Селяни якраз масово орють городи на зиму, тож у власникiв «сталевих коней» є чудова нагода підзаробити. Звісно, не відмовився від напрочуд заманливої пропозиції і один тракторист iз села Чепелівка, що в Красилівському районі на Хмельниччині. Троє емоційних вірмен, які несподівано постали перед його ясні очі, обіцяли гарно заплатити. Але лише після того, як чоловік гайне своїм К-701 у селище Антоніни і впорає там орендовану ними шестигектарну площу землі.

Втрати озимини призвели на Полтавщині до того, що пшениці на родючих тамтешніх чорноземах не намолотили навіть половини вiд реальних потреб області. Тож зараз доводиться поповнювати власні засіки зібраним в інших регіонах і державах, переважно в Росії та Казахстані.