Петро Мірошников — начальник метро — людина з гумором. Трохи сумним, та все ж... На шкурне запитання про те, чи зможу і я влізти у нутро підземного «хробака», аби дістатися на ньому з Виноградаря в пункт А, В чи С, він відповідає ствердно. Але уточнює: «З онуками». Виноградар, каже Мірошников, лінія другої черги, метро там будуватимуть у період з 2012–го по 2020 рік. Тож оскільки я навряд чи стану бабусею через десяток років, доведеться — аби пророцтво вклалося у виробничий план — брати на прокат чужих онуків.

Іншу тему — досить банальний антураж станцій, побудованих останнім часом, Мірошников коментує так: «Метрополітен — об’єктивне відображення тих історичних періодів, протягом яких він будувався. Була сталінська архітектура — це «Арсенальна», «Університет» — вони, до речі, знаходяться у переліку об’єктів, які становлять архітектурну цінність. А потім життя спростилось, швидкість збільшилася. Те, що ви зараз бачите, — легке і дешеве, таке, як наше життя». Що ж, дякую тобі, Боже, що живу не за часів сталінської архітектури, попри всю її архітектурну цінність. І на цій подяці, думаю, варто завершити ліричний відступ, бо все, що говорив Петро Мірошников у інтерв’ю «УМ», ми викладемо мовою цифр і дат — для більшої наочності.

Як кажуть регіональні кореспонденти «УМ», ситуація, в яку потрапили два закарпатські села — Голубине і Солочин, є досить типовою. Перша хвиля перерозподілу земельних ділянок на селах мала місце ще в повоєнні часи, друга — після незалежності. А відгомін перекроювання майна колишніх колгоспів чути й дотепер. Водночас не зрозуміло, як коректно та гідно розв’язати спірні питання між колишніми односельцями, з’ясувавши раз і назавжди, хто колишній, а хто нинішній господар майна. І як при цьому не перетворити сусідів на Кайдашів або інших героїв української класики, багато сюжетів якої закручено довкола теми номер один — землі та права власності на неї.

До весни готуватись можна по–різному. Проте скидання зайвих «калорій» актуальне не тільки для столичних панянок, а й для київського ДАІ. Щоб зручніше і легше було їздити містом, правоохоронці пересядуть із важких мотоциклів на більш маневрені мопеди. Про це «УМ» розповів речник відомства Євген Кравець. Він додав, що дуже часто через затори на дорогах інспекторам складно дістатися до місця ДТП, тому й виникла ідея зробити бригади ДАІ мобільнішими.

Відучора Територіальна виборча комісія припинила приймати документи на реєстрацію від бажаючих узяти участь у дострокових виборах мера Києва. Тепер протягом п’яти днів ТВК вирішуватиме, відмовити пошукачам чи включити їх у загальний список претендентів. Рішення станом на середину вчорашнього дня прийнято щодо 18 кандидатур, зокрема щодо екс–мера Києва Леоніда Черновецького, висуванця БЮТ Олександра Турчинова, боксера Віталія Кличка, представника Блоку Литвина Віктора Пилипишина.

Олександр Турчинов, перший віце–прем’єр–міністр України, кандидат на виборах мера Києва і, за сумісництвом, та жертва, яку принесла Тимошенко, відмовившись від найціннішого гравця у її команді, сам до жертви не готовий. Мова про те, що Турчинов аж ніяк не збирається знімати свою кандидатуру з перегонів, поступаючись більш перспективному претенденту. Спочатку у протилежному громадськість переконував однопартієць Турчинова, народний депутат від БЮТ Павло Мовчан. В інтерв’ю «Радіо Свобода» Мовчан зазначив, що для розкрутки Турчинова замало часу. «Безумовно, будуть домовленості. Мені здається, ми повинні домовлятися з кандидатом, який має більш високий рейтинг», — сказав він.

Це трохи схоже на УНА–УНСО локального масштабу. Але тільки трохи. Летючі бригади руху «Збережи старий Київ» з’являються в місцях, до коїться несправедливість, переважно у вигляді незаконних забудов. Між собою активісти «ЗСК» спілкуються в інтернеті, один з їхніх ресурсів — уже досить добре відомий серед киян інтернет–блог community.livejournal.com/saveoldkyiv. Рух не структурований, позбавлений поділу на лідерів і підлеглих, упізнаваної атрибутики абощо. Програма й мета — одна: вберегти залишки Києва від тих, хто їх нищить. Робиться це цілком серйозно і завзято, але з елементами карнавальності, яка є навіть в імені сьогоднішнього «УМівського» візаві.

Чапай каже (тобто пише у своєму ЖЖ), що народився він у 1919 році, так і не потонув у річці Урал, бо «вічно живий і молодий». А ще — стверджує, що «папаха та шашка forever». Мабуть, вся ця екзотика була варта того, аби добряче побігати за Чапаєм — від інтерв’ю він відмовлявся, бо вважав це нескромним по відношенню до інших представників «ЗСК». Зрештою, подіяв аргумент, що для запису на диктофон усього Чапаєвого війська треба, мабуть, бути майором Мельниченком, тобто мати купу часу й електронної пам’яті. А в іншому випадку рух має делегувати у спікери когось одного. Отже, делегат Чапай. Живий і молодий — зі словом про Київ.

Помилок більше не буде, запевнила київський електорат Юлія Тимошенко. Очільниця уряду відкрила вчора міжпартійну конференцію БЮТ, яка зібралася заради відповідальної місії — висунення власного претендента на посаду мера столиці. На виборах–2006 Блок ненавмисно дезорієнтував виборця, відмовившись від участі в перегонах, тож «люди розгубилися, не знаючи, яку політичну силу підтримати», — пояснила ЮВТ ситуацію дворічної давнини. У результаті переміг Черновецький, і все, що отримало місто навзаєм — це «корупція і тільки корупція, більше в Києві нічого немає», — підкреслила Тимошенко. Тож тепер, якщо сподівання Блоку виправдаються, розхльобувати злочинну «космічну» кашу буде достойник від БЮТ. У мери від цієї сили, як постановила партконференція, піде перший віце–прем’єр Олександр Турчинов.

Незабаром кияни стануть свідками побудови ще одного бетонно–скляного «монстра», тобто, пардон, житлового комплексу з квартирами преміум–класу, ціною проекту у 100 мільйонів доларів та твердим і непохитним наміром остаточно перепаскудити дніпровські кручі.

Міжпартійна конференція Блоку Кличка проходила позавчора в офісі Народного руху, а брифінг головних ньюсмейкерів — просто на даху приміщення, з якого відкривався гарний вид на вулицю Гончара, ще не надто спотворену «висотками». Власне, вибір місця є знаковим не тільки з огляду на естетику цього київського куточку. Адже нині в команді Віталія Кличка — лідер НРУ Борис Тарасюк. Останній «пригостив» свого нового партнера і колегу рухівським конференц–залом, де й відбулося народження нового Блоку Кличка.

Якщо Остапа у Ільфа та Петрова «понесло», то мера нашого Черновецького «занесло». Але Бендер був особою колоритною і брехав образно та натхненно, а Черновецький — нудно бубонить одне й те саме: у цій чи тій незаконній забудові винна попередня влада. Якщо він має на увазі Сан Санича Омельченка — то останнього вже два роки як немає на київському «престолі». Так що часу для виправлення його помилок у нинішнього київського очільника було більше ніж достатньо. Проте «прокинувся» Черновецький тільки зараз.