Ми вже писали про те, які пристрасті вирують в обласному центрі у зв'язку з намірами міської влади впровадити кардинально змінену нову маршрутну мережу для автобусів. Щоправда, нині вони до пори до часу вгамувалися. Не в останню чергу завдяки заяві міського голови Івана Куліченка про неприпустимість впровадження нової маршрутної мережі з такою кількістю зауважень від мешканців міста.

Катастрофічно не щастить підземному переходу, що розташувався прямісінько перед центральною прохідною рідного для нашого Президента виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод» у Дніпропетровську. Свого часу тут розгорнув жваву торговельну діяльність пам'ятний багатьом мешканцям обласного центру бізнесмен, аж доки не загримів під фанфари, себто, потрапив за грати.

Відведений під майбутній музей будинок було збудовано ще у 1814 році, він є пам'яткою архітектури. Тут мешкала родина, яку вважають знаменитою. Зокрема, Олена Блаватська є засновницею всесвітнього теософського товариства. Мешкав тут і відомий державний діяч, прем'єр-міністр Росії Сергій Бітте. Його ж родичами по материнській лінії були генерал, письменник та знаний колекціонер, які носили прізвище Фадєєв.

Першотравенськ на перший погляд може здатися звичайним містом. Таких суто шахтарських поселень у Донбасі вистачає. Найголовніша їх особливість: комунальні проблеми — чи подача тепла, чи води, чи ремонт шляхів — є головним болем вугільних підприємств. Їм же підпорядковані і заклади освіти, і медицини... Та й левову частку міського бюджету складають надходження від прибуткового податку працюючих, знову насамперед шахтарів. Отже, й влада перед гірниками несе відповідальність особливу.
Певна річ, у вугільних підприємств і своїх проблем вистачає, як кажуть, по самісіньке горло. Чи не найнаочнішою їх ілюстрацією став безпрецедентний піший перехід шахтарів Західного Донбасу до столичного Києва у 1998 році з єдиною метою: привернути увагу високої влади до наболілого — насамперед значної затримки з виплатою зарплати. Нині ситуація дещо стабілізувалася, але не настільки, щоб вважати її безхмарною. Побувавши на приписаних територіально до Першотравенська шахтах імені Сташкова, «Степовій» та «Ювілейній», переконаєшся мимоволі, що проблем, за великим рахунком, і не поменшало. Навіть навпаки — очікувана приватизація вугільних підприємств у людей викликає більше запитань, аніж відповідей.

На Дніпропетровщині в цьому пересвідчилися на власному досвіді, який тепер мимоволі доводиться вважати гірким. Адже бабаків, як й інших гризунів, знищували нещадно, вважаючи їх ворогами сільгоспугідь. Схаменулися тільки тоді, коли жодної особини не залишилося. А коли вирішили їх повернути назад, то не придумали нічого ліпшого, як закупити бабаків. Завезли їх зі східної частини Харківської області у кількості 150 особин, заплативши за кожну по 150 гривень.

Перший із них — директор Дніпропетровського музичного училища імені Глінки, диригент, музикант, композитор, заслужений діяч мистецтв України Микола Шпак — з тяжкою хворобою боровся тривалий час. Інколи навіть ціною неймовірних надзусиль. Зокрема, на традиційному різдвяному концерті української музики оркестрував та аранжував пісню про Україну. Зал, знаючи про стан здоров'я Миколи Олексійовича, вітав мужнього митця стоячи.

Ця п'ятірка у складі чотирьох громадян України та одного росіянина діяла під егідою Криворізького благодійного фонду «Форум». Отже, своїм головним завданням вони декларували надання допомоги дітям, хворим і просто знедоленим. Але з банально простягнутою рукою благодійники не ходили.

Біда назрівала давно. Адже на сьогодні Павлоград заборгував за послуги теплопостачання 31 мільйон гривень. Нещодавній приїзд до міста Прем'єр-міністра України Віктора Януковича від якихось радикальних заходів кредиторів змушував утриматися. А як тільки голова уряду поїхав, зупинилися відразу п'ять котелень. Від теплопостачання відключено 14 установ. Тепер черга дійшла вже й до міліції та Державної нотаріальної контори.

Ця кримінальна історія швидше скидалася на банальну. За повідомленням Жовтневого райвідділу міліції Кривого Рогу, вибивши вхідні двері, до оселі 20-річного Валітера К. увірвалися троє молодиків, найстаршому з яких 27 років. Нашкодили там, за нинішніми мірками, начебто й не дуже: господареві дали по голові та наставили багато синців на тілі, заволоділи його паспортом, обручкою, ланцюжком iз білого металу та грішми у сумі... 5 гривень.

Небувалий квартирний скандал збурив скромне селище Царичанка, що на Дніпропетровщині. Спричинив його розподіл житла у новозбудованому сорокаквартирному будинку по вулиці Комсомольській, 108а. Дісталося воно без будь-яких законних підстав на те працівникам Царичанської райдержадміністрації, міжрайонної податкової інспекції, родичам працівників районної влади. Тоді як на квартирному обліку у селищі перебувають понад 100 осіб, 61 з яких має право на отримання житла позачергово.