Тепер можна зрозуміти Юлію Володимирівну, яка завчасно винесла (?!) зі своєї камери сувеніри на пам’ять — зворушливий і жахливий казанчик, з якого вона їла баланду, та його алюмінієвих побратимів. Ці речі Тимошенко демонструвала на котрійсь із своїх прес–конференцій, розповідаючи про життя–буття в Лук’янівському СІЗО. Тепер тюрму планують закрити, тож музейні експонати на кшталт тимошенківських треба терміново рятувати.

Красиві жести у нас не приживаються. Більше щастить піднятому вгору середньому пальцю. Компанія «Житлобуд», контрольована БЮТівцем Іваном Куровським, обіцяла припинити скандальне будівництво на Шовковичній, 39/1. Точніше, обіцяв особисто Олександр Турчинов — тодішній претендент на посаду мера від цієї політичної сили. Напередодні виборів київського очільника «Житлобуд» шляхетно відмовився від землевідводу на території Жовтневої лікарні, і питання нібито було закрите.

У суботу в Палаці «Україна» відбувся з’їзд партії «Єдиний центр». У промовах «єдиноцентристи» наголошували, що підставлятимуть Президентові плече оперативно і самовіддано, як ніхто інший. Тим самим відсовуючи з п’єдесталу «справжньої пропрезидентської сили» «Нашу Україну». Остання відрізнялася від «ЄЦ» талантом до несподіванок. Інтрига з присмаком скандалу раз по раз супроводжувала з’їзди «нашоукраїнців» — принаймні нудно було не завжди. Натомість «Єдиний центр» вразив іншим — тією частиною, яка стосувалася помпезності зібрання. Хор імені Верьовки заспівав «Боже великий, єдиний...», а керівництво «ЄЦ» — осанну Анатолію Авдієвському (керівникові хористів) — за вступ до «Єдиного центру». «Піккардійська терція» виконала «Ще не вмерла Україна». Відтак промовці почали щедро мусолити і Господа Бога, і апостолів Петра та Павла, чиє свято припало на 12 липня («Це знак!»), і, звичайно ж, Тараса Григоровича. Така собі українська варіація на тему КПРС. Тепер «Єдиний центр» може вважатися розбудованим і готуватися до парламентських виборів. Щоправда, Віктор Балога свою партію так і не очолив...

Якщо у вашому будинку «посєлілся замєчатєльний сосєд», який в екстазі ремонту ось–ось звалить вам на голову стелю або пробуравить ваш затишний клозет, готуйтеся до довгого ходіння по нервах. Зупинити неподобство ви зможете, тільки заблокувавши порушникові доступ до власної житлової площі. Бо жек не стане на вашу сторону. Що ж стосується закону, то, звертаючись до суду, ви мусите пам’ятати: тріщини на стінах ще слід «прив’язати» до активної перебудови в іншій квартирі, тобто довести, що вони виникли внаслідок чужих ремонтних робіт, а не тому, що були там від самого початку.

Політолог Володимир Фесенко довго сміється, почувши про анонс, представлений на офіційному сайті партії «Єдиний центр», — на сьогоднішньому з’їзді, мовляв, буде «знято головну інтригу» — хто саме очолить цю структуру. Хто насправді керує «ЄЦ», народ знає і так, а штучними пошуками «почесного» лідера ця партія відчутно вдарила по власному ще ненародженому авторитету, коментує Фесенко, згадуючи, як до участі в цьо­му проекті намагались залучити, зокрема, Віталія Кличка. Нинішній лідер «ЄЦ» депутат Кріль в інтерв’ю журналістам заявив, що на чолі партії стане голова секретаріату Президента Віктор Балога.

Те, про що йдеться в нашому інтерв’ю з Миколою Оніщуком, не має сприйматися нашим читачем як далека від його життя юридична казуїстика. З право– чи «кривосуддям» зіткнутися може кожен. Тому далеко не все одно, хто і як розглядатиме наші справи і звідки візьмуться судді, які це робитимуть. Наразі за покращення судової системи взявся Президент, чиї проекти законів про судоустрій та статус суддів широко обговорюються. І це ще м’яко сказано. Адже Голова Верховного Суду України, екс–депутат від БЮТ Василь Онопенко, приміром, скерував главі держави гнівного листа, в якому обвинуватив Ющенка в узурпації судової влади. Позицію БЮТ у даному питанні ми наразі не обговорюватимемо, але президентські законопроекти й справді заслужили на критику. Бодай за те, що в них не багато суттєвих новацій, зате має місце калька з закону про судоустрій 2002 року, прийнятого при Кучмі. Такою є думка авторки цих рядків, позицію ж міністра юстиції ми подаємо, виокремивши з розмови декілька ключових моментів.

Костянтина Затуліна, першого заступника голови комітету Держдуми Росії по зв’язках із СНД, вдруге за останній час попросили стримувати емоції, говорячи про перебування в Криму російського Чорноморського флоту. Про це не без епатажу повідомив сам Затулін, зазначивши, що СБУ ні на день не залишає його «поза увагою». 5 липня Служба безпеки попередила гостя нашої держави стосовно неприпустимості антиукраїнських висловлювань, які той дозволив собі в Одесі під час засідання міжпарламентської групи України та Росії.

Позавчора на вулиці Березняківській активізувався конфлікт, який триває з 2004 року. Гостро приперчена бійками суперечка обертається довкола третини гектара в зеленій зоні масиву — місці відпочинку його мешканців. Ця земельна ділянка ще декілька років тому рішенням Київради була передана будівельній компанії «Кроун» для зведення житлового будинку з підземним паркінгом. Відтоді жителі Березняків ведуть перманентну війну з забудовником, не пускаючи у парк техніку. А з 2006 року поміж дерев ц­ілодобово чергує наметове містечко.

Скільки разів говорилося політикам: фільтруйте партійні списки. Так ні, все як горохом об стіну. Чи як Довгим об раду... Одні й ті самі граблі продовжують лупити по голові, напханій доларами, які істотно пом’якшують удари. Тому все як завжди: депутати від Катеринчука, «команда, за яку несоромно», на другій же сесії втекли до нових господарів. Вони дали потрібні голоси за Довгого, і «маленький» Олесь знову — «найкращий спікер» Київради. Скільки б тепер Катеринчук не казав, що такого рішення він не ухвалював і що буде оскаржувати результати виборів Довгого в суді... Пізно, як у тому анекдоті, доводити, що твоя донька — не повія, бо й доньки, власне, ніякої в тебе нема. У постійну ганьбу та промахи український політикум може загорнутися, як у римську тогу, знявши дорогі брендові костюми.

До відома новообраної Київради: чи не варто взяти на озброєння метод Миколи Катеринчука і замкнути десь пару–трійку найбільших київських забудовників? Тільки не в партійному офісі, а в кабіні асфальтового катка. Хай приберуть за собою... Й не випускати цих достойників доти, доки всі котловани не будуть зариті.