Україна має у своєму активі не так і багато успішних дипломатичних та геополітичних проектів. Поспішали в НАТО — але досі не отримали навіть Плану дій щодо членства, стукали в Євросоюз — але угода про асоціацію досі перебуває на стадії проекту, а візовий режим із ЄС виглядає зовсім не спрощеним. На цьому тлі брюссель­ська конференція, яка відбулася цього тижня, виглядає проривом. Україна та Євросоюз домовилися відремонтувати українську газотранспортну систему і наростити її потужності. Навіть якщо не вчитуватися в текст декларації, підписаної в столиці Бельгії, то очевидно, що Україна виграла, — це видно по нер­вовій реакції Росії.
Уповноважений Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський розповів в інтерв’ю «УМ», що проект фінансуватиметься і за рахунок донорів, і за рахунок кредитів. Раніше передбачалося, що ремонт відбудеться за спонсорські гроші, але, очевидно, корективи внесла економічна криза. Утім пан Соколовський каже, що навіть при залученні кредитів проект буде вигідним.

6 квітня 1974 року романтики, що вірили в чудеса, й просто любителі містифікацій затамували подих в очікуванні. За легендою, яку впродовж десятиріч розтиражувала преса, цього дня мав бути оприлюднений заповіт великого Гаррі Гудіні. Ілюзіоніст нібито записав для нащадків секрети всіх своїх трюків і розпорядився прочитати їх не раніше, ніж у день свого 100–річного ювілею.
Звісно, ніякого заповіту не знайшли. Легенда про його існування виявилася черговою містифікацією цього неймовірного чоловіка, який і досі, через 83 роки після смерті, залишається найвидатнішим фокусником усіх часів і народів. Та він і не міг залишити такого листа, адже як ніхто розумів, що людям потрібне диво. Тому категорично відкидав пропозиції не ставити ширму навколо зам­кненої на безліч замків скрині, з якої вилазив за лічені хвилини. Адже глядачі повинні мати поживу для уяви, приписуючи «магові й чаклуну» надзвичайні здібності і здатність до телепортації, інакше втратять не тільки будь–який інтерес до шоу ілюзіоністів, а й віру в чудеса. І хоча до 135–річчя з дня народження Гудіні опубліковано силу–силенну версій технічного втілення його трюків, більшість із них для простих смертних залишаються загадкою.

Зацікавлювати астрономією — ось мета «зоряного року». Чому саме 2009–й вирішили оголосити астрономічним? Бо 400 років тому два визначні для цієї науки відкриття здійснили Галілео Галілей і Йоганнес Кеплер. Галілей уперше застосував телескоп, а Кеплер вирахував закони обертання планет навколо Сонячної системи. До відзначення приєдналося понад 100 держав, а офіційне відкриття Року астрономії, за представництва знаних учених відбулося в Парижі у січні.
Астрономія — одна з найстародавніших наук, і базові ознаки людської культури — календарна система, релігія і свята — постали зі спостереження за небесними світилами. Ця спадщина пов’язує всіх землян, бо не має ні етнічних, ні географічних, ні навіть часових обмежень. Про дослідження і нові відкриття розповідає «УМ» голова Українського оргкомітету Року астрономії, директор Головної астрономічної обсерваторії України академік Ярослав Яцків.

Учора фешн–патріоти закінчили свій весняний з’їзд. Український тиждень моди, представивши «нові паростки» — молодих дизайнерів у проектах «Нові імена» та Fresh Fashion, і колекції чоловічої моди від Анни Сосновської, і WAWA — відпрацював страшну кризову весну. Нічого екстраординарного не сталося: ті троє–четверо, хто мав показати, що українська мода може конкурувати у світі, показали високий клас, ті, хто мав епатувати, епатували, дизайнери, які працюють на своє клієнтське коло, не ризикували й далі, словом — кожен у своєму амплуа. Дизайнери своє мистецтво показали, тепер слово за байєрами, які захочуть це продавати.

...Сорокарічний закарпатець Іван Куриляк — справжній чеський селфмейд (людина, яка зробила себе сама. — Авт.), втілення найпотаємнішої заробітчанської мрії. За десятиліття наполегливої праці з простого українського безробітного він зумів перетворитися на цілком легального працівника празьких новобудов: для зустрічі з журналістами — чорний у смужку костюм, у кишені «сталий побут» на перебування в ЄС та майже не девальвовані економічною кризою чеські крони. Але головне — погляд людини, яка не боїться, що перша ж зустріч із місцевою поліцією закінчиться штампом про депортацію.
Чим не живий приклад для численних «чорних» працівників, котрі з протермінованими документами старанно уникають поліції та підозрілих незнайомців у будь–якому людному місці Праги? При цьому до когорти підозрілих одразу ж відносять будь–яку людину, котра намагається подивитися їм в очі.

Чи можливо уявити Українську Центральну Раду без Михайла Грушевського? Це ж він випрацював своєрідний ескіз для модерної Української держави з демократичним правлінням, з духовно–історичним корінням у Київській Русі. Державна символіка, яку й сьогодні має незалежна Україна, право народу на Помісну православну церкву, найкраща в тогочасній Європі модель співжиття різних національностей, освіта рідною мовою — ось стовпи ідеальної держави, які ставив Михайло Грушевський для майбутнього, для нас. Про харизматичну постать першого президента в день заснування Центральної Ради розповідає директор київського Музею Михайла Грушевського Світлана Панькова.

Кремль, схоже, усвідомив, що наслідки газової війни з Україною — не зовсім ті, на які сподівалися в Москві. Про це в непрямий спосіб свідчить кількість публічних виступів та швидкість різного рівня візитів, до яких вдалися останнім часом найвищі керівники «Газпрому». Комунікативна стратегія, яка проглядає за російською «газовою дипломатією», не є складною. Скористатися з почуття небезпеки, яке виникло в західних споживачів газу, та чим швидше — доки не оговталися — затягти їх до проектів будівництва обхідних щодо України газогонів.

Центр Хуста, обрамлений вежами греко–католицького, реформатського, римо–католицького та православного храмів, може позмагатися з Ужгородом та Мукачевом. Але, ясна річ, у мініатюрі, адже мешкає тут сьогодні близько тридцяти двох тисяч осіб.
Та не войовничим середньовіччям став відомим Хуст у Європі. Наприкінці 1938–го та на початку 1939 років до маленького, тоді двадцятитисячного, містечка в Карпатах була прикута увага світових політиків та преси. Американські, німецькі, італійські, французькі, британські журналісти, не кажучи вже про сусідів, пишуть репортажі та інтерв’ю з цього досі нікому не відомого краю. Бо саме звідси може початися... Велика Україна. Несподівана карта в тогочасній політичній колоді.
Після того як у щойно проголошеної автономної частини Чехословаччини — Підкарпатської Русі — Угорщина відібрала три найбільші міста — Ужгород, Мукачеве та Берегове, влада перебирається в єдине містечко, що залишилося на її теренах, — у Хуст. Здавалося б, така обкраяна територія без головних центрів, залізниці та урядової дороги не зможе вижити. Ба ні! Народний ентузіазм був величезний, адже закарпатці будували свою державність. І ця державність була українською. Уже 3 грудня 1938 року назва Карпатська Україна стає для цієї гірської землі домінуючою.
Населення Хуста за кілька зимових місяців подвоїлося. Адже сюди переїхали всі крайові установи з Ужгорода та Мукачева, прибуло чимало біженців з окупованої мадярами території.
До Хуста звернуті погляди українців усього світу. Сюди приїжджають Олександр Олесь та Микола Аркас, Роман Шухевич та Олег Ольжич. Тисячі галицьких хлопців нелегально переходять кордон, аби будувати Україну за Карпатами.

Чоловік на кухні — це круто. Мінімум метушні, ніяких істерик. Тільки впевненість і виваженість. Це не кухарка, яка взялася керувати державою. Це чоловік, який на своїй території за кілька годин може довершити справу до кінця. І так не лише один раз у рік — на Восьме березня. Удосконалюєш кулінарні здобутки, вигадуєш щось нове тільки тоді, коли практикуєш на кухні часто і з задоволенням.

Кращими за гори можуть бути лише гори, в яких не бував. Для «кращого» походу можна вибрати нові вершини, а можна вибрати ще не звідану пору року. Досі я ніколи не бував у зимових Карпатах із багатоденним походом. Тому, коли дізнався, що в групі приятелів звільнилося місце для одного туриста, — анітрохи не вагався. Мандрівка вабила красою і небезпекою.
Маршрут пролягатиме популярними вершинами біля міста Яремче — наша група піде через Хом’як, Синяк і Малий Горган. Попереду — близько сорока кілометрів ходу і три ночівлі в наметі. І я, і решта мандрівників уже ходили цим маршрутом. Тим краще. Одне з перших правил для туриста, який хоче спробувати сил у зимовому поході, — йти знаною дорогою. Ми маємо уявлення про небезпечні ділянки; знаємо маршрут і зможемо добре розпорядитися часом. Якщо не знати шляху, можна запросто зійти зі стежки (через сніг її не видно),або заблукати в тумані. Взимку такі промахи можуть коштувати дуже дорого.