Завтра Чистий четвер. Цього дня у прибраних господах умілі майстрині уже вдягають чистий одяг і замішують тісто, щоб пекти символ життєвої повноти та єдності християн — паску. У думках — лише добрі наміри. Щоб тісто не злякати, щоб воно гарно підійшло, — наказано принишкнути гамірним дітям.

За активну участь у суботнику 11 квітня міський голова Запоріжжя Євген Карташов «заплатив»... переломом ключиці і п’ятого ребра. Цей прикрий факт низка ЗМІ розтиражувала вчора як «невдалу спробу 66–річного запорізького мера освоїти байкерський мотоцикл», у результаті чого «Євген Карташов госпіталізований».

Одразу після визначення календаря кваліфікаційного турніру «мундіалю»–2010 в Україні звернули увагу, що один із головних для нашої команди матчів припадає на народний День сміху. Казали — подивимося, хто, ми чи англійці, сміятимемося після фінального свистка. Насправді на стадіоні «Уемблі» в присутності 85 тисяч глядачів усе вийшло якось буденно й закономірно — одна з найсильніших збірних світу в рідних стінах обіграла європейського середняка.

Логічно, що жоден із гостей–журналістів і сьогодні не скаже «Сам бачив утаємничене». Пояснення дуже просте: група офіцерів у цивільному на чолі з генерал–майором Сергієм Берестом очікувано спрямувала зустріч у розмовно–інформаційний фарватер. Образно кажучи, «до вух текло, а на очі нічого не потрапило»! Зрештою, на те вона й СБУ... Тим паче що і почуте під час відвідин донедавна вельми утаємниченого відомства задовольнило мас–медійників. У ц­ьому контексті начальник управління пан Берест акцентував на специфіці служби: деяку інформацію дозволено оприлюднювати після судового рішення, іншу — по завершенні п’ятирічного терміну, а з деякої — знімати гриф секретності взагалі заборонено. З огляду на це співрозмовники журналістів уникали персоніфікації фігурантів навіть резонансних справ.

Україна має у своєму активі не так і багато успішних дипломатичних та геополітичних проектів. Поспішали в НАТО — але досі не отримали навіть Плану дій щодо членства, стукали в Євросоюз — але угода про асоціацію досі перебуває на стадії проекту, а візовий режим із ЄС виглядає зовсім не спрощеним. На цьому тлі брюссель­ська конференція, яка відбулася цього тижня, виглядає проривом. Україна та Євросоюз домовилися відремонтувати українську газотранспортну систему і наростити її потужності. Навіть якщо не вчитуватися в текст декларації, підписаної в столиці Бельгії, то очевидно, що Україна виграла, — це видно по нер­вовій реакції Росії.
Уповноважений Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський розповів в інтерв’ю «УМ», що проект фінансуватиметься і за рахунок донорів, і за рахунок кредитів. Раніше передбачалося, що ремонт відбудеться за спонсорські гроші, але, очевидно, корективи внесла економічна криза. Утім пан Соколовський каже, що навіть при залученні кредитів проект буде вигідним.

6 квітня 1974 року романтики, що вірили в чудеса, й просто любителі містифікацій затамували подих в очікуванні. За легендою, яку впродовж десятиріч розтиражувала преса, цього дня мав бути оприлюднений заповіт великого Гаррі Гудіні. Ілюзіоніст нібито записав для нащадків секрети всіх своїх трюків і розпорядився прочитати їх не раніше, ніж у день свого 100–річного ювілею.
Звісно, ніякого заповіту не знайшли. Легенда про його існування виявилася черговою містифікацією цього неймовірного чоловіка, який і досі, через 83 роки після смерті, залишається найвидатнішим фокусником усіх часів і народів. Та він і не міг залишити такого листа, адже як ніхто розумів, що людям потрібне диво. Тому категорично відкидав пропозиції не ставити ширму навколо зам­кненої на безліч замків скрині, з якої вилазив за лічені хвилини. Адже глядачі повинні мати поживу для уяви, приписуючи «магові й чаклуну» надзвичайні здібності і здатність до телепортації, інакше втратять не тільки будь–який інтерес до шоу ілюзіоністів, а й віру в чудеса. І хоча до 135–річчя з дня народження Гудіні опубліковано силу–силенну версій технічного втілення його трюків, більшість із них для простих смертних залишаються загадкою.

Зацікавлювати астрономією — ось мета «зоряного року». Чому саме 2009–й вирішили оголосити астрономічним? Бо 400 років тому два визначні для цієї науки відкриття здійснили Галілео Галілей і Йоганнес Кеплер. Галілей уперше застосував телескоп, а Кеплер вирахував закони обертання планет навколо Сонячної системи. До відзначення приєдналося понад 100 держав, а офіційне відкриття Року астрономії, за представництва знаних учених відбулося в Парижі у січні.
Астрономія — одна з найстародавніших наук, і базові ознаки людської культури — календарна система, релігія і свята — постали зі спостереження за небесними світилами. Ця спадщина пов’язує всіх землян, бо не має ні етнічних, ні географічних, ні навіть часових обмежень. Про дослідження і нові відкриття розповідає «УМ» голова Українського оргкомітету Року астрономії, директор Головної астрономічної обсерваторії України академік Ярослав Яцків.

Учора фешн–патріоти закінчили свій весняний з’їзд. Український тиждень моди, представивши «нові паростки» — молодих дизайнерів у проектах «Нові імена» та Fresh Fashion, і колекції чоловічої моди від Анни Сосновської, і WAWA — відпрацював страшну кризову весну. Нічого екстраординарного не сталося: ті троє–четверо, хто мав показати, що українська мода може конкурувати у світі, показали високий клас, ті, хто мав епатувати, епатували, дизайнери, які працюють на своє клієнтське коло, не ризикували й далі, словом — кожен у своєму амплуа. Дизайнери своє мистецтво показали, тепер слово за байєрами, які захочуть це продавати.

...Сорокарічний закарпатець Іван Куриляк — справжній чеський селфмейд (людина, яка зробила себе сама. — Авт.), втілення найпотаємнішої заробітчанської мрії. За десятиліття наполегливої праці з простого українського безробітного він зумів перетворитися на цілком легального працівника празьких новобудов: для зустрічі з журналістами — чорний у смужку костюм, у кишені «сталий побут» на перебування в ЄС та майже не девальвовані економічною кризою чеські крони. Але головне — погляд людини, яка не боїться, що перша ж зустріч із місцевою поліцією закінчиться штампом про депортацію.
Чим не живий приклад для численних «чорних» працівників, котрі з протермінованими документами старанно уникають поліції та підозрілих незнайомців у будь–якому людному місці Праги? При цьому до когорти підозрілих одразу ж відносять будь–яку людину, котра намагається подивитися їм в очі.

Чи можливо уявити Українську Центральну Раду без Михайла Грушевського? Це ж він випрацював своєрідний ескіз для модерної Української держави з демократичним правлінням, з духовно–історичним корінням у Київській Русі. Державна символіка, яку й сьогодні має незалежна Україна, право народу на Помісну православну церкву, найкраща в тогочасній Європі модель співжиття різних національностей, освіта рідною мовою — ось стовпи ідеальної держави, які ставив Михайло Грушевський для майбутнього, для нас. Про харизматичну постать першого президента в день заснування Центральної Ради розповідає директор київського Музею Михайла Грушевського Світлана Панькова.