«Подивись на мої руки. Вони всі в крові. Мені 34 роки. Я хочу жити в мирній державі. Чому я маю своїми руками зупиняти кров на грудях у товариша, який стояв зі мною поруч у провулку біля китайського посольства? Йому осколок потрапив під бронежилет і розірвав м’язи на грудях», — показує молодий чоловік руки, залиті свіжою людською кров’ю. Потім витягує з кишеньки цигарки «Мальборо». «Бачиш, тут немає української акцизної марки. Їх з Європи чи Америки завезли контрабандою. Такими цигарками був повністю завалений офіс Партії регіонів. Вони хочуть нас потруїти неякісним товаром, а самі курять імпортні папіроси», — закурює чоловік і спокійно дивиться у бік лінії «Беркута», який з вівторка після обіду перекрив Кловський узвіз.

У ході дводенного протистояння в урядовому кварталі та на майдані Незалежності затримані (чи то пак полонені) були з обох боків. Станом на вчора їхня кількість обраховувалася десятками, утім більш–менш точну інформацію про затриманих міліцією надавали лише на Майдані (станом на ранок учора йшлося про 60 арештованих), тоді як у МВС такі дані не оприлюднювали.

«З великою прикрістю стверджую, що заклики Церков про недопущення кровопролиття і мирне врегулювання конфлікту не було почуто», — зазначає у своїй відозві з приводу вуличної війни в Києві глава УГКЦ Святослав (Шевчук), верховний архієпископ Києво–Галицький.

Щонайменше 26 жертв, тисячі поранених, сотні тисяч готових не лише на словах покласти душу й тіло за свою свободу — цього вже і видалося достатньо Заходу для того, аби і з вуст тамтешніх дипломатів пролунало давно очікуване майданівцями слово «санкції». Неприємна новина для Банкової: у версію про «екстремістів–терористів–радикалів», через яких у нашому мирному королівстві сталися певні неприємності, «там» не вірять. І відповідальність за вже і, не дай Боже, надалі пролиту кров покладають передусім на одну людину: Віктора Януковича.

«Востаннє стільки людей помирало лише під час Другої світової війни. Київ горів таким полум’ям лише за Батия, Гітлера і... Януковича». Такими словами рясніють соціальні мережі. Усі перші шпальти іноземних видань пишуть про смерті українських громадян, які вийшли на протести проти влади.

У кровопролиття в центрі Києва, окрім вуличного, є ще один вимір: переговорний. Утім це визначення умовне — досі жодної користі від «чаювань» із Віктором Януковичем опозиція не мала. Повернувшись учора вночі з Банкової, Віталій Кличко прямо доповів народу: «Нічого хорошого з переговорів я не приніс». «Президент сказав, що є тільки один вихід — це все залишити, очистити Майдан, і що всі повинні піти додому. Все, про що він говорив — це про те, щоб лідери опозиції закликали людей на Майдані припинити протистояння і скласти зброю», — сказав Кличко. А Арсеній Яценюк додав, що Янукович поставив ультиматум: або опозиційна трійка відхрещується від Майдану, або сідає в тюрму.

На Подолі у Київському муніципальному музичному театрі опери і балету для дітей відбулася чергова кадрова ротація. Управління культури столиці представило на зборах колективу нового виконуючого обов’язки художнього керівника.

Коли допитливі шанувальники таланту пані Наталі запитують, звідки в неї таке обдарування, то у відповідь зазвичай чують: мабуть, із дитинства. «Найяскравіші спогади тих часів — наша сільська хата, вся гарно вбрана, як вишиванка, витворами маминих рук. А ще — незмінні на видноті портрети Тараса Шевченка й Івана Франка, — пригадує майстриня.

Майже два століття тому це містечко в Малопольщі мало славу модного курорту: до «польського Баден–Бадена», як називали Щавницю, приїздили найвідоміші люди краю. Але після соціальних потрясінь — Друга світова, тривала «комуністична стабільність» — оздоровниця фактично «відійшла в тінь».

Своє знай — і чужого не цурайся. Львів’янка Тетяна Дяків, яка вийшла заміж за офіцера підводних сил Туреччини на прізвище Куру, 14 років жила на батьківщині чоловіка. Жінка може довго розповідати про країну, в якій ще й досі витає дух давніх східних казок.