Композитор, який мріє знайти гамелан

Композитор, який мріє знайти гамелан

Заграла гора, забринькали вагон iз диваном, заторохтіла вода під дріб бомби... Б'юся об заклад — навряд чи хтось iз першого разу сприйме всерйоз ось таку абракадабру. Що, мовляв, за нісенітниця? А тут навіть натяку на жарт чи хоча б художнє переосмислення немає. Бо саме так називаються музичні інструменти в різних народів. І хоча в одному оркестрі вони навряд чи колись зійдуться (але теоретично подібне цілком можливе), факт залишається фактом. Та ж гора — це всього-на-всього африканський струнно-духовий інструмент; вагон iз диваном — щипкові, відповідно, японський та азіатський; бомба-барабан має афропуерториканське походження, а вода — чилійське брязкальце з... гарбуза, наповнене галькою. Щодо останнього, мимоволі здалося, не завадила б і буль-буль — грузинська глиняна свистулька.

Російські митники «обеззброїли» українського мандрівника

З непередбаченими проблемами зіштовхнувся на російському кордоні український мандрівник Сергій Гордієнко, який продовжує навколосвітню подорож. Митники з сусідньої держави ніскільки не перейнялися високою місією нашого земляка і відібрали у нього єдину зброю — мисливський ніж та газовий балончик.

Лікарню — на відкуп

Ефект грому серед ясного неба викликав обнародуваний групою кредиторів Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського план санації, згідно з яким передбачалося віддати за борги всі соціально-культурні об'єкти підприємства: лікарню, стадіон, базу відпочинку тощо. Першим проти цього виступив профспілковий комітет. А потім його підтримала координаційна рада кредиторів. Її лідер Володимир Рязанцев прояснив ситуацію на спеціально скликаній прес-конференції.

Уся в сльозах і губній помаді...

Продукцією дочірнього підприємства «Ейвон косметікс Юкрейн» Інеса Шевченко користувалася постійно. Напередодні Нового, 2003, року вона й взагалі придбала улюбленої косметики велику кількість — для себе та для близьких. Серед покупок була й помада. Інеса, яка, до речі, у Дніпропетровську працює лікарем-гінекологом, і в жахливому сні не могла передбачити, скільки клопотів їй згодом завдасть цей скромний тюбик. Навіть коли легко порізала губу маленьким уламком скла, що опинилося в помаді, всерйоз не стурбувалася, сприйнявши цей курйоз за прикру випадковість. Тож продовжувала користуватися косметикою далі. Аж доки не розпанахала нижню губу майже по всій довжині таким же дрібним склом, якого у помаді виявилося немало. 26 грудня 2002 року жінці наклали шви, які зняли тільки через одинадцять днів.

Два трупи від «Чебурашки»

Цей притулок під зворушливою назвою «Чебурашка» розташований у селищі Ювілейне на околиці Дніпропетровська. Вихованців сюди звозили з різних місць. Певна річ, не усім їм тамтешні порядки подобалися. Але ніхто не міг передбачити, що дійде до найжахливішого — подвійного вбивства. За попередньою версією, головним ініціатором розправи став 15-річний мешканець Магдалинівського району. До Ювілейного він, начебто, приїхав на побачення зі своєю дівчиною, від якої отримав, що називається, повну і безповоротну відмову.

«Чеченська війна»на Героїв Сталінграда

Подружжя Костіних із двома дітьми опинилося в Дніпропетровську як біженці ще чотири роки тому. Поселилися вони в одній із квартир по вулиці Героїв Сталінграда, що була прихистком для осіб без певного місця проживання. Сусіди це сприйняли за бальзам на душу. Адже біженці виявилися людьми дбайливими та охайними, довівши оселю до пуття.

Такий «мед» — та не ложкою

Як вже писала «УМ», голодували 111 чоловік iз 230 працюючих на підприємстві. Але буквально по гарячих слідах тієї публікації дніпропетровські телеканали поквапилися повідомити про повне вирішення проблеми. Отож обіцялося, що вже з 18 березня усі голодуючі вийдуть на роботу.

40 кілометрів на ободах

Автомобіль марки ВАЗ-2106 викрали близько опівночі в Донецьку двоє зловмисників. А вже о третій годині вони доїхали до Дніпропетровська, де й були помічені співробітниками Державтоінспекції.

«Я думала, що ми звідти не вийдемо»

Причому потерпілими виявилися медики пенсійного віку. Одного з них, 64-річного Олександра Федоровського, побили просто на вулиці у безпосередній близькості вiд Бабушкінського райвідділу міліції. Він мав надати допомогу чоловікові, який нібито лежав без свідомості. У цей час звідкись узявся молодик, який назвався товаришем хворого. Перебуваючи у нетверезому стані, він став чіплятися до лікаря, а потім й узагалі вдарив його. Наслідки для немолодого чоловіка виявилися серйозними - закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, рана правого надбрів'я. Підозрюваного у злочині 19-річного М. затримали співробітники міліції.

Навіщо Павлограду ракети?

Власне, ця історія бере свій відлік ще з 1993 року, коли Україна та США уклали угоду, згідно з якою на території нашої держави повинні проводитися роботи з утилізації твердого ракетного палива. І саме державне підприємство «Павлоградський хімічний завод» виявилося для цього найбільш підходящим. А три року тому Конгрес США виділив 24 мільйони доларів на реалізацію проекту з будівництва в Україні установки для ліквідації палива твердопаливних ракет СС-24. Згодом Меморандум про співробітництво в проведенні утилізації стратегічних ракет СС-24 та РСМ-52 підписали Україна з Росією. 8 листопада 2002 року вищезгадану установку було введено в дію. Однак невдовзі українці опинилися справді біля розбитого корита, до того ж вельми небезпечного.