Стежка зі Сходу

Стежка зі Сходу

Сьогодні у Празі відбудеться установчий саміт «Східного партнерства» — програми Європейського Союзу, розрахованої на шість країн колишнього СРСР. Ще не розпочавшись, саміт уже породив кілька важливих «ньюсів». Так, уперше за багато років саме під час празької зустрічі представницькі делегації Вірменії та Азербайджану обговорять за одним столом проблему спірного Нагірного Карабаху. Крім того, попервах планувалося, що на саміті Білорусь представлятиме «останній диктатор Європи», як його гіперболічно називає європейська преса, — президент Олександр Лукашенко. Невиїзний до ЄС в останні 15 років, Лукашенко вже встиг оновити закордонний паспорт, відвідавши днями Рим, і нарозповідати тамтешнім журналістам, що «Білорусь — серце матінки–Європи». Утім, за останніми даними, «бацьки» в Празі сьогодні не буде. Як і президента Молдови Володимира Вороніна — він пришле віце–прем’єра. Через внутрішні проблеми в Польщі президент цієї країни Лех Качинський передав право з’їздити в Прагу прем’єру Дональдові Туску. Литву представлятиме не президент Адамкус і не глава уряду Кубілюс, а лише заступник міністра закордонних справ.
Україна все–таки матиме на саміті особливу роль. Адже «Східне партнерство» — це програма, замислена насамперед «під Україну».
Віктор Ющенко, їдучи на саміт, включив до складу делегації навіть главу уряду Юлію Тимошенко.
Автором та виконавцем задуму була Польща. Варшава впродовж трьох років докладала титанічних зусиль, щоб переконати європейських грандів у потребі ЄС працювати з партнерами на Сході не менш активно, аніж із Середземномор’ям. Саме тому з питаннями про суть та наповнення цього проекту «УМ» звернулася до посла Республіки Польща в Україні Яцека Ключковського.

Майже шпигунські пристрасті

Майже шпигунські пристрасті

Процес підготовки до проведення тестувань неодмінно сподобався б тим, хто захоплюється фільмами про шпигунів. Явки, паролі, «пакет прийняв», «пакет розкрив» та сигнальна «есемеска» зі словом «ага». В кожного керівника тестувальним пунктом є «дорожна карта», де розписано до хвилини всі його дії. Усе в обстановці суцільної секретності. А під час самого тестування порушення вказівок інструкторів та чергових будуть каратися хоча й не розстрілом, але все одно досить суворо — вилученнями з тестувань.

«Поради» недруга,

Відгукнутися чи промовчати — така дилема постала переді мною, коли ознайомився зі змістом статті Д. Табачника під заголовком «Украина перед рассветом», надрукованої в інтернет–виданні «Версії».

«До Чорнобильської трагедії суспільство втратило інтерес»

«До Чорнобильської трагедії суспільство втратило інтерес»

Відомий в усьому світі фотожурналіст Рюїчі Хірокава, редактор журналу «Дні Японії», потрапивши у Чорнобильську зону одного разу, назавжди втратив спокій. Тепер він постійно переймається долею постраждалих людей. Рюїчі Хірокава, який свого часу висвітлював війну в Лівані й допомагав місцевим дітлахам, створив «Чорнобильський дитячий фонд Японії» — він за час існування допоміг 12 тисячам маленьких чорнобильців. Японські благодійники надавали українським медикам дороговартісну апаратуру, медикаменти, створили для постраждалих дітей санаторії. Уже 20 років поспіль Рюїчі Хірокава навідується в Чорнобиль, видав про нього чимало книжок та фотоальбомів, організував у різних країнах понад сотню виставок, зняв десяток телепередач. Цього року він знову приїхав до України: каже, інтерес до Чорнобиля згасає, однак мовчазна «війна» людей із радіацією так само триває. І світ повинен про це знати!

Спочатку обживемо, потім назвемо

Географічна рада Нової Зеландії виступила з ініціативою знайти нові назви двом головним островам, на яких розташована країна, повідомляє Бі–Бі–Сі. Наразі новозеландці називають острови просто Північним і Південним, бо оригінальні маорійські назви (до того ж, важкуваті для вимови та написання) почали зникати з офіційних карт країни з 50–х років ХХ століття.

Гуртом і футбол легше організувати

Дніпропетровськ готується до Євро–2012 в тандемі із сусідським Запоріжжям. Угоду про об’єднання ресурсів громад двох обласних центрів у рамках підготовки до фінальної частини чемпіонату Європи з футболу нещодавно підписали міські голови Іван Куліченко та Євген Карташов. Сторони певні, що в такий спосіб ради двох міст організують зразковий прийом учасників і гостей Євро–2012, а також посприяють розвитку туризму в Придніпровському регіоні.

Не злякайте паску

Не злякайте паску

Завтра Чистий четвер. Цього дня у прибраних господах умілі майстрині уже вдягають чистий одяг і замішують тісто, щоб пекти символ життєвої повноти та єдності християн — паску. У думках — лише добрі наміри. Щоб тісто не злякати, щоб воно гарно підійшло, — наказано принишкнути гамірним дітям.

Із ребра Євгенового

Із ребра Євгенового

За активну участь у суботнику 11 квітня міський голова Запоріжжя Євген Карташов «заплатив»... переломом ключиці і п’ятого ребра. Цей прикрий факт низка ЗМІ розтиражувала вчора як «невдалу спробу 66–річного запорізького мера освоїти байкерський мотоцикл», у результаті чого «Євген Карташов госпіталізований».

І не сміх, і не гріх

І не сміх, і не гріх

Одразу після визначення календаря кваліфікаційного турніру «мундіалю»–2010 в Україні звернули увагу, що один із головних для нашої команди матчів припадає на народний День сміху. Казали — подивимося, хто, ми чи англійці, сміятимемося після фінального свистка. Насправді на стадіоні «Уемблі» в присутності 85 тисяч глядачів усе вийшло якось буденно й закономірно — одна з найсильніших збірних світу в рідних стінах обіграла європейського середняка.

Заходьте, відчинено!

Заходьте, відчинено!

Логічно, що жоден із гостей–журналістів і сьогодні не скаже «Сам бачив утаємничене». Пояснення дуже просте: група офіцерів у цивільному на чолі з генерал–майором Сергієм Берестом очікувано спрямувала зустріч у розмовно–інформаційний фарватер. Образно кажучи, «до вух текло, а на очі нічого не потрапило»! Зрештою, на те вона й СБУ... Тим паче що і почуте під час відвідин донедавна вельми утаємниченого відомства задовольнило мас–медійників. У ц­ьому контексті начальник управління пан Берест акцентував на специфіці служби: деяку інформацію дозволено оприлюднювати після судового рішення, іншу — по завершенні п’ятирічного терміну, а з деякої — знімати гриф секретності взагалі заборонено. З огляду на це співрозмовники журналістів уникали персоніфікації фігурантів навіть резонансних справ.