Як тільки не називали Дмитра Табачника його однопартійці й опозиція: і клоун, і казнокрад, і україножер, і українофоб. Одіозний професор тим часом запевняв, що розділятиме політику й роботу міністром освіти. Божився ж у незаангажованості — і поїхав до Москви, на консультації щодо «правильного» майбутнього української освіти. Що б не обіцяв Дмитро Табачник, але факт лишається очевидним: міністр намагається заретушувати все українське, б’ючи по найважливіших чинниках нашої етнічної ідентичності. Останньою жертвою Табачника стала «біографія нації» — історія України. Прикриваючись європейською ідеєю антропоцентристського підходу до викладання історії, пан міністр обіцяє переглянути її концепцію і відійти від ідей етноцентризму. Експерти ж занепокоєні: під цим благим наміром може критися банальне переписування історії України в «ідеологічно правильному» руслі. «Виходить, що та Україна, яка будувалася останні 18 років, може зникнути, а що з’явиться нове — невідомо», — наголошує Станіслав Кульчицький, заввідділу Інституту історії НАНУ. Історики не виключають: підручник від Табачника може стати холуйським, підручником від «старшого брата», і знову нав’язуватиме радянську модель бачення історії.

З підозрілістю ставлячись до реформ за європейським зразком, ми ще кілька років тому міркували: як почуватиметься дитина в інвалідному візку у стінах загальноосвітньої школи? Як до цього поставляться її однокласники і батьки? Що скажуть педагоги? Сьогодні, спостерігаючи результати роботи експериментальних шкіл, фахівці дійшли висновку: інклюзивна освіта (спільне навчання неповносправних і здорових дітей) потрібна нашому суспільству. Гуманність, толерантність, визнання рівного доступу кожного до освіти — такі загальнолюдські «плюси» інклюзиву. Але, як відомо, будь–яка хороша ідея може бути зведена нанівець, якщо не створені умови для її втілення.

...«В аукціоні візьмуть участь роботодавці, керівники профспілок і громадських організацій, політики, спортсмени, видатні люди України, для яких не втрачені поняття честі, совісті, патріотизму» — так анонсували учасників першого благодійного аукціону мистецьких виробів, виготовлених руками інвалідів, його організатори. Під час доброчинної акції планували зібрати кошти для молодої жінки–інваліда Оксани Шаленко, яка потребувала негайної операції. Роботи, які виставлено на продаж, надсилали з усіх регіонів України: графіка, написані маслом, тушшю й аквареллю картини, жіночі прикраси і поробки з бісеру, вишивка. Особливо вразило гостей дерево з намистин, виготовлене дівчиною–інвалідом за допомогою однієї руки і губ...

Країну чекає ще одна масштабна і важлива, навіть дещо підпільна, кампанія у галузі освіти — тестування майбутніх першокласників. Чому підпільна? Бо, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України, тестування дітей при вступі до першого класу заборонене. Але ж — тестують. І часто — «зі сльозами на очах»...

Друга в історії України кампанія із Зовнішнього незалежного оцінювання стартувала. І якщо тестування з більшості предметів уже не викликає надмірного хвилювання — принаймні, і викладачі, й потенційні абітурієнти мають в арсеналі минулорічний досвід, то тестування з іноземних мов, яке ввели цьогоріч, залишає багато відкритих питань.