Багатостраждальний Криворізький гірничозбагачувальний комбінат окислених руд усе ніяк не знайде свого господаря. «УМ» уже неодноразово писала про перипетії навколо цього найбільшого довгобуду країни, який потребує ще понад 800 млн. доларів капіталовкладень. Право власності на цього монстра перейшло до України, хоча існує заборгованість перед сусідами-інвесторами — Румунією та Словаччиною.

Минулого тижня Кабмін ухвалив принципове рішення про добудову Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд. Для завершення найбільшого вітчизняного довгобуду створять спільне підприємство, контрольний пакет (50% + 1 акція) в якому належатиме державі. Питання лише в тому, хто стане партнером держави. Відповідь на нього Кабмін мав дати на своєму засіданні 12 липня.

Цього тижня стане остаточно відомо, чи відбудеться «угода століття» — об'єднання двох найбільших у світі сталеливарних компаній — «Арселор» і «Міттал стіл» — у єдину гігантську структуру, яка буде беззаперечним світовим лідером металургійної промисловості. Цього дня рада акціонерів європейської компанії вирішить, чи приставати на об'єднавчу пропозицію індійського мільярдера Лакшмі Міттала. Напередодні рада директорів «Арселору», який виробляє метал для кожного другого автомобіля в Європі, рекомендувала своїм акціонерам погодитися на умови «Міттал стіл». Хоча цей металургійний серіал усім уже вельми набрид, але, за великим рахунком, навряд чи росіяни з «Сєвєрсталі» (а саме вони не так давно нібито схиляли «Арселор» на свій бік) завадять злиттю люксембурзької марки з індусами. Якщо так, Лакшмі Міттал отримає 43 відсотки акцій «Арселору» й три місця в об'єднаній раді директорів, «Арселору» відійде чотири крісла. При цьому головою ради «Арселор-Міттал» стане нинішній глава ради люксембуржців Джозеф Кінш.

15грудня цього року Верховна Рада ухвалила Закон України про внесення змін до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків та інших законів України з пропозиціями від Президента України від 7.12. 2005 року». Необхідність внесення поправок до цього закону виникла у зв'язку з попереднім накладанням на нього вето Президентом України. Водночас ним було запропоновано декілька зауважень, які сприяли суттєвому покращенню законопроекту. Але навколо деяких зауважень виникли непорозуміння, що суперечать самій концепції закону.

«Народ достойний тієї влади, яку він обирає», — люблять повторювати ті, кому вигідна і нинішня влада, і її діяльність, що дозволила туго набити власні кишені й забезпечити безбідне існування кільком наступним поколінням нащадків. Таких людей в Україні, звісно, на пальцях не перерахуєш, але кілька тисяч задоволених у масштабах колись 50-мільйонної держави — це сумно. Хіба в розвиненій, заможній і справді незалежній країні влада, яку ненавидить її народ, протрималася б на верхівці так довго. Зазвичай на такі запитання ми відповідаємо: звісно, ні. І... продовжуємо далі скаржитися на погане життя, клясти «верховне», обласне, районне керівництво, мріяти про зміни. Але нічого не робимо для того, аби ці зміни нарешті настали. То, може, пора взятися за справу й спільними зусиллями довести своє право не на конформістське існування в некомфортних умовах, а на достойне й заможне життя?

Були колись часи — на кожному кроці радянському громадянину нагадували, що «Народ і партія — єдині», ковбаса коштувала 2 карбованці, а всі «неугодні» сиділи в таборах і в'язницях. Словом, усе було «чудово». І керівництво Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), схоже, замучила ностальгія по тих часах.

До старту виборчої кампанії вже зовсім мало часу, а Крим — досить специфічний регіон, який дехто вважає «чужим» і «безнадійним» для національно-демократичних сил. Утім ці твердження не відповідають реальному становищу. Міцна база для підтримки найреальнішого опозиційного кандидата є і в автономії, що довела установча конференція кримського відділення всеукраїнського об'єднання «За Україну! За Ющенка!».

«До падіння режиму залишилося... днів», сповіщає інформаційний стенд на балконі офісу блоку «Наша Україна — Народний рух України» у, здавалося б, спокійному райцентрі Чернігівщини — Прилуках. Цифра на одному з будинкiв у центрi мiста змінюється щодня. Учора, приміром, було 222, що й зафіксував об'єктив фотокореспондента «УМ».