У клубі «Що? Де? Коли?» Бориса Оскаровича називають «ходячою енциклопедією», а він сам говорить про себе як про «достатньо ерудовану, відносно вольову, достатньо акуратну і наполегливу людину». До 35–річчя від дня виходу в ефір телегри «ЩДК» Борис Бурда розповів «УМ» про телефонний відбір, несерйозні виграші і «погані запитання», а також поділився радістю від знаходження способів харчування на водному та залізничному транспорті.
Рівно 35 років тому, 4 вересня 1975–го, на радянському ЦТ відбувся перший ефір «Сімейної вікторини «Що? Де? Коли?». Телеглядачі СРСР мали змогу спостерігати за грою двох команд — родин Іванових та Кузнецових із Москви. Програма мала інакший формат, ніж той, до якого ми звикли, — не було дзиґи–рулетки і конвертів із запитаннями, а зйомки проводилися в квартирах двох сімей по черзі. Авторами першого формату передачі «Що? Де? Коли?» були Володимир Ворошилов та Наталя Стеценко. А перший ефір «ЩДК» вів Олександр Масляков, який згодом став «обличчям» іншої популярної телегри — КВК.
Це відбувається щонеділі відразу після світанку. У точно визначених місцях країни в точний час люди відкривають спеціальні вольєри, встановлені на автопричепах, і в повітря здіймаються величезні пташині зграї. Такий мальовничий вигляд має старт чергових змагань iз голубино–поштового спорту. Птахи недовго кружляють у небі, прив’язуючись до місцевості, а потім, «зловивши азимут», вибирають маршрути до своїх домівок і щезають удалині.
Хто з нас не пам’ятає легендарний серіал «Підводна Одіссея команди Кусто»? І худорлявого француза у дивакуватій червоній шапочці, який з екрана розказував про мешканців підводного світу? Жак–Ів Кусто — еколог і винахідник — міг би відсвяткувати сьогодні свій сторічний ювілей. Він став батьком дайвінгу, гуру для багатьох захисників живої природи. З нагоди цієї річниці «УМ» виявила 10 фактів із життя Жака–Іва Кусто.
Україна — унікальна морська держава, яка має неймовірні можливості для розвитку підводного туризму. «Але цивілізованої форми дайвінгу, як у Єгипті, Кіпрі, Туреччині, в Україні, на жаль, немає», — констатує Сергій Воронов, директор Департаменту підводної спадщини Інститут археології НАН України.
Коли виникають труднощі в опануванні якоїсь науки, то зазвичай для заспокоєння кажуть: це «не китайська грамота» — можна вивчити. Чомусь в Україні, як, мабуть, в усій Європі, існує острах перед цією мовою. Та, виявляється, за великого бажання можна опанувати, до того ж самостійно, навіть китайську, і не така вона страшна, як про неї думають.
Тарас Дрібнюк і тепер любить споглядати небо. Щоправда, не так часто, як колись, і не так далеко — через окуляр любительського телескопа в домашніх умовах багато не побачиш. Найближче до зірок він був тоді, коли працював на Памірі, хоча наблизитися до висот Коперника чи Галілея не надто вдалося.
Узятися до письма змусила загрозлива ситуація з реорганізацією структурного підрозділу «Укрпошти», який називався «Державне видавництво «Марка України». Як випливає з наказу «Укрпошти» №406 від 16.03.2009, з 19 червня «Марка України» розформовується і розчиняється серед інших підрозділів «Укрпошти» та її Київської міської дирекції.
Приїжджаєш у гірське село. Дихаєш свіжим повітрям, відвідуєш водоспади, фотографуєшся на тлі гуцульської архітектури, ласуєш стравами із кухні горян і свіжим молоком — втішаєшся і тілом, і душею. А комусь такого відпочинку замало: хочеться пригод!
Давно минули роки, коли рятувати принцес можна було тільки на білому коні. У лицарів сьогодення є більш економний, охайний та зручний засіб пересування. Його можна не годувати та краще не підковувати. У часи високих технологій коні вже високотехнологічні та залізні, однак, як завжди, вірні.
