Випадок на приватній шахті в Донецькій області підклав серйозну свиню черговій спробі розгорнути приватизацію у вугільній промисловості. Вже практично з початком новорічних свят Фонд держмайна України офіційно повідомив про скасування угоди з приватним ТОВ «Карбон» (м. Шахтарськ) на оренду вугільної копальні № 20 та повернення її майна у власність Мінвуглепрому. Під гуркіт святкових петард заява залишилася майже непоміченою громадськістю, тими ж учасниками парламентських перегонів. А дарма.

Кажуть, окремі чиновники досить своєрідно привчають своїх дітей до класики. Зокрема, коли неслухи влізуть у шкоду, не позбавляють їх солодкого і не ставлять у куток, а тільки кажуть оту відому літературну фразу: «До нас їде ревізор!» Не повірите, але ефект перевершує всі сподівання. Бо діти у цих сім'ях «з подачі» дорослих уже змалку бояться отого ревізора більше, ніж Змія-Горинича, Бабу Ягу та «бабая», разом узятих.
Зрозуміло, подібне хатнє «виховання» практикують далеко не всі керівники. А тільки ті столоначальники, які до державної кишені лізуть, ніби до власної, і бюджетні кошти використовують, скажімо так, не зовсім ефективно. Тому й не дивно, що подібних порушників фінансової дисципліни в холодний піт кидає вже тільки при згадці про працівників контрольно-ревізійної служби. У цьому переконаний і начальник КРУ в Донецькій області Ігор Балик.

Рада молодих підприємців України продовжує переконувати тих, хто зовсім недавно вирішив розпочати свій бізнес, що для них кредити в нашій країні — річ цілком доступна. У рамках виставки «ГрошіЕКСПО 2005», яка пройде 10-13 листопада у Виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза», 11 листопада відбудеться День мікрокредитування.

Відгриміли грози помаранчевої революції. Країна радісно привітала нову владу, очолювану Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко. Їхні прихильники з оптимізмом стали чекати ефективних змін у житті України. І хоча зміни на краще помітні в багатьох напрямах, роботи в нової команди ще непочатий край.
Виникає багато питань у сфері реприватизації, адже поверненням «Криворіжсталі» та НФЗ явно не можна компенсувати ті 90 відсотків промисловості, які були «прихватизовані» і залишилися в руках декількох сімей за часів президентства Леоніда Кучми, причому переважно — з грубими порушеннями чинного законодавства. Значно кардинальніших змін чекають учасники подій на Майдані й в області кадрової політики. Якщо хтось думає, що стара чиновницька гвардія буде втілювати в життя ідеї помаранчевої революції, то глибоко помиляється. Звичайно, чиновник здатний «підлаштуватись» під вимоги нової влади, але корінного зламу стосунків у суспільстві при такій ситуації чекати не варто. Мало того, ці чиновники відновлюють свої старі зв'язки з лідерами старої влади та незаконними «прихватизаторами», а ті, в свою чергу, поступово піднімають голову і починають нав'язувати свої (старі ) правила гри.
Звичайно, ця ситуація в державі, як у дзеркалі, повторюється і в цивільній авіації України. Ще в «дореволюційні» часи «Україна молода» в серії публікацій розповідала про діяльність «сірого кардинала» української авіації, «батька» авіакомпанії «Аеросвіт» Арона Майберга, який за підтримки тодішньої влади й, зокрема, сім'ї Президента Кучми, прагнув прибрати до рук чи не всю цивільну авіацію держави. Здавалося б, після зміни влади відповідні органи повинні нарешті розібратися із діяльністю пана Майберга, шлях якого буквально всіяний порушеннями законодавства. Але скидається на те, що не так-то це й легко, як вважалося...

Гучна історія з міліцейським обшуком у донецькому готельному комплексі «Люкс» стала черговою «розвідкою боєм», яку здійснила влада на території велетенської фінансово-промислово-торговельної імперії найбагатшого українського олігарха. І хоч попередня втрата тієї ж «Криворіжсталі» матиме незрівнянно більші наслідки (якщо рахувати «по грошах»), ще ніколи люди в міліцейських погонах та з прокурорським ордером на обшук не підбиралися так близько до мозкового центру клану «донецьких».
Безперечно, імперія Ахметова встояла під першими стусанами долі. Проте й слабкі ланки в ній виразно означилися. Зокрема, пивоварне підприємство «Сармат», що принаймні географічно є найближчим до «Люксу» (розташоване буквально за кількасот метрів від апартаментів «директора Донбасу») несподівано заявило про плани переводу адміністративно-управлінського апарату до Києва. «Для преси новопризначений генеральний директор фірми Сергій Калінін оприлюднив такі міркування: «Сармат» із регіонального гравця перетворився на загальнонаціональну компанію, і тепер для неї принципово важливо мати топ-офіс у столиці. Київ — це діловий і політичний центр України, тут працює більшість наших партнерів, аудиторських компаній, банків. Тому ми як національна пивна група просто мусимо бути тут репрезентованими». Вирішено, що всі керівні структури броварного картелю переїдуть до фешенебельної контори на Московському проспекті Києва вже на початку осені.
Однак незалежні експерти припускають, що не одне лише бажання опинитися ближче до ділових партнерів та підвищити свій бізнесовий статус стало причиною несподіваного «сарматського рейду» (треба зауважити, вельми коштовного). Як стверджує класична політекономія, у підмурку будь-якого успішного приватного капіталу лежить якщо не злочин, то обов'язково таємнича історія з кістяком, заритим у льосі. Не уник темних моментів на старті своєї біографії й донецький «Сармат». Можливо, прагнення назавжди закрити ці «незручні» сторінки та щонайшвидше дистанціюватися від «Люксу» (та всього, що той заміський донецький готель символізує) й було справжнім спонукальним мотивом до того, щоб нині пролунала кваплива команда: «По конях!».

Один з найбільших ринків країни, який за обсягами реалізованої продукції та надходженнями до бюджетів усіх рівнів є другим після відомого всьому світу одеського «Привозу», найближчими днями піде з молотка. На приватизаційний «аукціон» буде виставлено 94,3 % акцій ВАТ «Дніпропетровський центральний ринок».