Коли приїздиш до Венеції за тиждень до відкриття бієнале і залишаєшся ще кілька днів після того, як уся світова супер-VIP-арт-тусовка від’їжджає, ти відчуваєш себе трішки місцевим і не вважаєш себе частиною того шаленого багатотисячного натовпу модних художників, кураторів, критиків, журналістів, колекціонерів та галеристів, які впродовж чотирьох днів метушаться між Джардіні, Арсенале та десятками проектів паралельної програми, розкиданими по всій Венеції та островам лагуни.