«Видиш, брате мій, товаришу мій, — відлітають сірим шнурком журавлі у вирій.

Підходжу до поштової ­скриньки. Ну і що там? Цікаво, чи перерахували субсидію? Так, подивимось... Квитанція за газ: нараховано 7532 грн., субсидія — 1594 грн., сума до сплати — 5938 гривень.

Якось іду я собі Руською вулицею Львова, виходжу на площу Ринок, підіймаю голову і раптом бачу, як у ледь блакитному повітрі з’являються дві темно-сині постаті — пані в елегантній сукні та капелюшку, прикрашеному стрічками, котрі розвіває легенький вітерець, та її супутник — у фраку, з циліндром на голові.

Я відчиняю двері на балкон, переступаю поріг, і тиша, сповнена чистим, прозорим, немов коштовний кришталь, повітрям, щільно огортає мене. Здається, варто простягнути руку — і повітря задзвенить — так багато його довкола. Ніби й не видно його, та відчуваєш це повітря усім своїм єством. «Порожнє повніше за повне», — здається, тепер я розумію, про що йшлося у стародавніх філософів...