Народне прислів’я каже: «у невмілого руки не болять». Теперішній український уряд є прикладом того «невмілого», у котрого не болять ані руки, ані душа за народ, змушений жити у злиднях. Адже до праці у Кабміні запрошують за «квотним принципом», замість ретельно добирати професіоналів. Результат проявляється відразу.

Не так давно голова МЗС Польщі Радослав Сікорські підкреслив: для отримання фінансової допомоги Україна мусить розпочати реформи. Навіть лояльний до теперішньої української влади Захід нагадує: без труда та зусиль не буває й винагороди. А лідер «Сильної України» Сергій Тігіпко постійно акцентує на кількох ключових моментах: 1.

До виборів залишається все менше часу, а політична реклама стає дедалі агресивнішою. Кандидатські обіцянки боротися «за все хороше і проти всього поганого» сиплються на нас iз білбордів і телебачення, перемішуючись зі «страшилками» про те, що буде, коли певну партію не виберуть. Спілкування з лідером «Сильної України» Сергієм Тігіпком — не з цієї «опери».

Окрім війни, яка точиться на сході України, багатостраждальний регіон має віднедавна ще одну небезпеку: на нього націлились одіозні представники так званого «Опозиційного блоку». Хитрі перефарбовані лиси — з числа тих, кого не торкнулася, на жаль, ані кримінальна відповідальність, ані люстрація, — йдуть на штурм Ради з метою отримати депутатську недоторканність та зацементувати свій статус ще на найближчі кілька років.

Минуло півроку після затвердження в Україні нової влади. Пройшли президентські вибори, на черзі — вибори парламентські. Проте відчутних змін не відбувається. Зрозуміло, що на все потрібен свій час, але бодай мінімальні зсуви мали б стати відчутними вже зараз. Було б лише бажання влади вдатися до реформ та економічного конструктиву.

Осінь додає турбот українцям: рятуватись від холодів нашим співвітчизникам усе важче. Ростуть ціни на одяг і взуття, уряд вкотре попереджає про підвищення тарифів на послуги ЖКГ, і як «бонус» — дорожчає проїзд. Колись наші предки відзначали восени свято урожаю, нинішні ж «урожаї» здатні лише заганяти в депресію.

Те, як росте долар, ми, газетярі, відчуваємо на собі не в останню чергу. Ціни на папір злітають до небес iз кожним новим витком, на який виходить американська валюта. Втім це стосується усіх імпортних товарів. Ціни на них і на бензин ніяк не наздожене прожитковий мінімум: жити стає все тяжче, і обіцяної стабілізації гривні не відбувається.

У кабінетах, за зачиненими дверима, нагальні потреби громадян не зрозуміти. Їхня стурбованість не потрапляє у фешенебельні офіси деяких політиків. Сергій Тігіпко — один із тих небагатьох лідерів, котрі знаходяться у постійному контакті з людьми. Днями він побував на підприємствах Херсонської та Миколаївської областей.

Згідно з останніми даними Київського міжнародного інституту соціології, рейтинг партії «Сильна Україна» дорівнює 7,8 відсотка. Це більше, ніж у «Батьківщини» Тимошенко та у об’єднання Яценюка—Турчинова. Крім того, «Сильна Україна» — єдина опозиційна партія, яка долає прохідний бар’єр. Для «СУ» — це перші вибори і перша унікальна можливість опонувати «кістяку» провладних партій, який опиниться разом iз нею у парламенті.

Лише два роки тому — такого ж спекотного літа — ми були свідками формування партій, котрі йшли на парламентські вибори. Тоді партійні вожді оголошували списки й під оплески наближених iшли «на штурм» ВР. Але політикум не впорався: восени 2013-го люди взяли свою долю у власні руки, почалася революція, яка отримала продовження у вигляді анексії Криму та війни на сході.