Невдовзі після беатифікації Папи Римського Івана Павла ІІ в Україні у видавництві «Дух і літера» за підтримки Католицького медіа–центру і Польського інституту вийшла книжка про Кароля Войтилу — «Вівторки любив найбільше». Нове видання не є стандартною біографією, а можливістю долучитися до багатого внутрішнього світу непересічної особистості. У книзі надруковано бесіди польської журналістки Бригіди Грисяк з архієпископом Мечиславом Мокшицьким. Оповідач — Мечислав Мокшицький, доктор богослов’я, нині митрополит Львівський Римо–католицької церкви, протягом дев’яти років (1996 — 2005) був особистим секретарем Івана Павла ІІ й багато часу проводив поряд із ним.

«Він був провідником моральності, культури, шляхетності в театрі», — так згадують про Бориса Романицького актори заснованого ним Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької. Видатний театральний діяч прожив 97 років, 75 із яких були віддані роботі на сцені. Про це оповідає виставка «Учень. Учитель. Учні», що триває у столичному меморіальному Музеї Марії Заньковецької до середини травня (до слова, 30 березня театрали святкували 120–річчя з дня його народження).

Цьогоріч, святкуючи 140–річчя великої Лесі Українки, маємо нагоду відзначити й 100–річчя чи не найвідомішого її твору — драми–феєрії «Лісова пісня». З історією постановок п’єси на сценах українських театрів — у світлинах, ескізах, костюмах та макетах — можна познайомитися у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України. Тут відкрилася виставка «Ну, як–таки, щоб воля — та пропала», на якій експонуються матеріали з фондів музею.

Звання й нагороди Олександра Білаша, від дня народження якого 6 березня минає 80 років, можна довго перелічувати — народний артист України, СРСР, Герой України, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка... Та найголовнішою нагородою для митця є та, що його пісні («Два кольори», «Прилетіла ластівка», «Ясени», всього їх понад 300) давно пішли в народ.