Це розмова з людиною, яка в грудні 1991 року підписала з Леонідом Кравчуком і Борисом Єльциним декларацію про припинення існування Союзу РСР. Людиною, яка все життя прожила в Мінську, а нині мусить поневірятися різними географічними широтами, аби вижити. Людиною, яка від 1991–го до 1994–го було головою верховної ради Білорусі — першим лідером незалежної країни.

До того Станіслав Шушкевич, фізик за освітою, шість років був проректором із наукової роботи Білоруського держуніверситету і 20 років — завідувачем кафедри ядерної фізики БДУ. Часто бував у Львові, щоправда, останній раз — у 1987 році. Мабуть, мало хто знає, що Шушкевича «сватали» на директора Львівського філіалу Інституту метрології. Тоді, в 1972–му, він «побачив, що й своїх спеціалістів в інституті вистачає», тому й залишився в Мінську.

Минулого тижня пан Станіслав знову приїхав до Львова — щоб узяти участь у міжнародній конференції «За нашу і вашу свободу! За наше спільне майбутнє!», присвяченій 20–річчю падіння Берлінської стіни в Центрально–Східній Європі. Три дні політологи, історики, науковці, громадські діячі, журналісти з країн Центральної та Східної Європи осмислювали й обговорювали грандіозні події, що почалися 20 років тому, виробляли пропозиції, на що звернути увагу надалі в розвитку демократичних процесів у Польщі та Україні, Чехії та Литві, Білорусі й Росії. Станіслав Шушкевич був однією з найцікавіших постатей на цьому форумі.

«Не святі горшки ліплять», — підсумував Богдан Гаврилишин свою недавню зустріч у Львівському університеті ім. Франка 8 вересня. Там він презентував третє, доповнене, українське видання своєї книжки «До ефективних суспільств. Дороговкази в майбутнє». «Найбільше наше багатство — це надзвичайно талановиті молоді люди, які можуть багато давати світу й піднімають Україну на високий рівень», — каже сповнений енергії Гаврилишин.

У понеділок цій непересічній особистості виповниться 83. Видатний економіст, політолог, футуролог, член Римського клубу, іноземний член Національної академії наук України, директор Міжнародної школи менеджменту, консультант у понад 70 країнах, автор понад 100 наукових праць різними мовами, почесний пластун — Гаврилишин здивував світ своїм талантом і працьовитістю. Життя Богдана Гаврилишина, на думку академіка Івана Дзюби, — це «зразок самореалізації, доказ необмежених можливостей української людини».

Марія Титаренко, асистент кафедри зарубіжної преси та інформації факультету журналістики Львівського університету ім. Франка, більше року була на стажуванні в США за програмою Фулбрайта. Ця програма працює в 150 країнах, в Україні — з 1992 року.