Ім’я Юрія Бачі належить до тих кількох, за якими Україна знає про українську Словаччину. Професор Пряшівського університету, літературознавець, письменник, публіцист. У минулому — політв’язень «комуністичної Словаччини».

Українська дитяча література в останні роки динамічно розвивається. З’явилося чимало нових імен та цікавих творів; уперше в ХХІ столітті дитячий автор отримав Шевченківську премію — Володимир Рутківський. Пожвавішав поступ вітчизняної літератури для дітей за межі України.

Історична проза Закарпаття — явище доволі химерне. Як, зрештою, й сама історія краю. Спробував писати в цьому жанрі ще Василь Гренджа–Донський, котрий мусив заповнювати чи не всі літературні ніші, які на початок ХХ століття зяяли порожнечею.

Боже мій! Скільки про того бідного Шевченка понаписувано! Я сам переглянув не менше, як півсотні книжок — романів, повістей, документальних біографій, навіть хронологій життя. А він все–одно манить таємницями! Одні його возвеличують, другі «розвінчують», треті розвінчують «розвінчувачів», а Шевченкові — хоч би що! Він і далі недосяжний.

Цю книжку ужгородський парох Михайло Лучкай почав писати у 1831 році, після повернення з Італії. Очевидно, натхненний побаченою там протягом 14 благодатних місяців старовиною священик–інтелектуал заповзявся створити «Історію карпатських русинів», яка б розповіла світові про його народ і батьківщину. Саме тому писав латиною — мовою, зрозумілою тоді у всьому освіченому світі. Писав довго: останній, шостий, том його історії закінчується подіями 1843 року, наприкінці якого він і помер...

«Історiя» Лучкая вбралася у палiтурки лише зараз, завдяки видавництву «Закарпаття».

12—16 жовтня у Києві відбудеться таке рідкісне для України явище, як форум дитячої літератури. «Азбукове королівство магів і янголів» — фестиваль, ініційований Музеєм української книги і друкарства, у столиці відбувається вже вдруге. Чим захід порадує «янголів» (тобто читачів–дітей), які «маги» (письменники, художники, видавці) його відвідають — ми розпитали у організатора заходу, директора музею Валентини Бочковської.

У 1990 році до США з Ужгорода виїхало подружжя двох відомих журналістів і літераторів — Петро Часто та Любов Дмитришин. Батьки трьох дітей змушені були вдатися до такого неординарного кроку через важку сердечну хворобу молодшої доньки... Петро Часто згодом став редактором найстарішої української газети Америки «Свобода», видав кілька есеїстичних книжок. Любов Дмитришин очолила газету «Національна трибуна», що виходить у Нью–Йорку. Також надрукувала кілька своїх книжок — прозу, поезію, дитячі оповідання. Але найбільшого розголосу отримала її документальна повість «Українська мати», яка описувала історію їхнього виїзду в еміграцію. В Америці подружжя заснувало видавничу фундацію «Українська книжка». «Це не бізнес, а сімейне хобі», — посміхається пані Люба. — «Ми разом із чоловіком, старшою донькою Ерікою Слуцькою та зятем Степаном самі робимо все: верстку, оформлення, редагування. Друкуємо книжки переважно в Ужгороді — у видавництві «Патент», бо вважаємо, що наш основний читач в Україні. Самі розсилаємо новинки по бібліотеках».

Дерев’яна Святодухівська церква XVII століття в Колочаві є відомою візиткою Закарпаття. В енциклопедії «Церкви України. Закарпаття» відомий мистецтвознавець Михайло Сирохман твердить, що вона «належить до найвищих архітектурних досягнень Закарпаття»: «Церква струнка і досконала в пропорціях. Головні елементи дивовижно збалансовані... Висока вежа завершена чудовим бароковим ансамблем», — пише він. Тепер величавість цієї пам’ятки архітектури можна побачити під дуже вузьким кутом зору — будівлю закривають несанкціоновані новобудови.

Ми зустрілися на ужгородському Корзо. «Мій учень», — з гордістю представив відомий мистецтвознавець Михайло Сирохман симпатичного підтягнутого чоловіка, який аж світився позитивною енергетикою. «Йому б актором бути», — подумалося тоді. Але Сергій Чубірко виявився художником — родом із села Підполоззя на Воловеччині.

Всесвітньо відомий гітарист Степан Рак несподівано отримав українське коріння. Цю неймовірну історію розповів журналістам академік–україніст із Пряшева Микола Мушинка. Пан Мушинка уже підготував книжку про віртуоза, яка незабаром вийде українською та чеською мовами. А шанувальники гітарного соло чекають на концерти Степана Рака, які відбудуться днями на Закарпатті.