Володимир Нікітін, фахівець з питань освіти, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) відповів на запитання кореспондента «УМ» щодо Болонської реформи та її можливих наслідків для української системи освіти.
— Кажучи про Болонський процес, найчастіше мають на увазі європейський (тобто високий) рівень знань. Чи справді українська освіта від зміни правил стане кращою?
— Болонський процес розпочинався як спроба об'єднаної Європи привести у відповідність різне оформлення документів освітнього рівня. Ми, зі своєю 10—11-річною системою середньої освіти не відповідаємо європейським стандартам. Тому коли наша молодь намагається вступити до європейських університетів, від неї вимагають суто формально, не вдаючись до змісту, добрати ще один чи два роки освіти.
Крім того, Болонська реформа готує систему освіти до навчання людини протягом усього її життя. Можливість студента самостійно обирати курси, які він хоче прослухати, створює для цього передумову. Спочатку отримуєш ступені, завдяки чому потім можеш «обертатися» у різних системах допідготовки для того, щоб належним чином відповідати ринку, місцю та iн. Тобто безперервна система освіти вже не може мати ту саму основу, на якій будувалася первинна, себто ступенева система. І завдання Болонської реформи — створити бюрократичні умови для безперервної освіти.
Кредитно-модульна система дозволяє суто механічно, на рівні бюрократії, співвідносити кількість курсів та навчальних годин, які відвідував студент. Все це, не вдаючись у подробиці, які саме навчальні модулі ви обираєте. В цьому як переваги, так і недоліки цієї системи.

Як бути молодому фахівцеві, який щойно закінчив ВНЗ і ще не «обкатаний» досвідом роботи? Знайти пристойне робоче місце та хороший заробіток без знайомих щастить далеко не кожному. Ось і виходить, що чимало здібних та непогано освічених випускників університетів часто-густо залишається безробітними. Альтернативних варіантів у такому випадку залишається не так багато. Хтось влаштовується у галузях зовсім далеких від професійної освіти. А ще майбутні кваліфіковані фахівці часто залишають Україну, і більшість з них зовсім непогано працює за кордоном. До речі, за окремими експертними оцінками, українці, що виїхали за кордон, у цілому заробляють більше 2 мільярдів гривень на місяць. От і думай після цього: залишитися у власній країні на прожитковий кондомінімум чи «плюнути» на навчання й поїхати за кордон «здобувати» капітал.

Кількість безробітної молоді віком 15—19 років становить на сьогодні близько 40 відсотків у містах та 25,2 відсотка в сільській місцевості. 83 відсотки українців, котрі мають проблеми із вживання наркотиків, — це молоді люди віком 15—17 років. Приблизно 50 відсотків новоінфікованих людей належать до вікової групи від 15 до 24 років. Боротися з цими негативними явищами планує український уряд та Організація Об'єднаних Націй. «Створення безпечного середовища для молоді України» — це перша комплексна програма ООН, яка працюватиме для молодіжного сектору одразу у трьох напрямах: політичному, соціальному та економічному.