У середині XVII століття Сибір уже асоціювався в Московській державі з місцем заслання, головним чином політичного. Одним із перших українських арештантів, засланих до Тобольська, був полковник Іван Нечай, зять Богдана Хмельницького, звинувачений у 1659 році московською владою за те, що організував білоруську козаччину в адміністративному устрої Війська Запорозького, а не Московської держави. Згодом за ним пішли на заслання наші гетьмани Дем'ян Многогрішний (на Забайкалля) та Іван Самойлович (до Тобольська), де й померли. Традиція переселення до Сибіру політичних в'язнів міцно вкоренилася в Російській імперії, а пізніше «розквітла» і в СРСР.