Незабаром українські турфірми переживуть другий, після літнього, наплив мандрівників, котрі мріють провести Різдво не на теплому домашньому диванчику чи в родинному колі з традиційною індичкою, а в пошуках новорічної романтики на гірських курортах або у затишних європейських кав'ярнях. Подорожувати цій аудиторії стане безпечніше. Ризик того, що вас «надмуть» і в чужій країні раптом з'ясується, що за узгоджене в контракті харчування не оплачено, а екскурсовода взагалі нема, зменшиться, обіцяє Державна туристична адміністрація України. Такі гарантії українським мандрівникам надасть нова редакція Закону про туризм, що її минулого тижня прийняли народні обранці. Нову редакцію закону України про туризм нардепи вже встигли дотепно охрестити малою туристичною Конституцією України.

За якими мірками ви визначаєте, йти на виставу чи ні? Одні зважають на те, хто виконує головні ролі, інші «прицілюються» по вартості квитка, й тільки естети орієнтуються на мистецьку вартість вистави. Пам'ятаю, мій друг якось видав банальний штамп, мовляв, найкраще грають голодні актори. Ну побачила людина виставу з голодними акторами і з того часу, перш ніж купувати квиток, питається, чи вечеряли метри, чи ні — навіжений, думала я, а от і ні... Принаймні студенти-четвертокурсники Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого, що представили на суд публіки виставу «Не верьте кудеснику» в Київському театрі сучасної драматургії «Ровесник века», переконали мене, що ця теорія не така вже й архаїчна.