Передплачую газету «Україна молода» ось уже 20 рокiв. У нiй доволi гарно висвiтлюють сторони нашого життя. Навiть не дуже освiченiй людинi зрозумiло, що газета працює винятково на українських засадах. І є попит на неї. Серед передплатникiв газети є й кiлька моїх землякiв, що мешкають у Диканському районi. Так вийшло, що статки людей зараз обмеженi, на облiку майже кожна копiйка. Та все одно, бажаючи знати реальний стан речей в Українi, люди не вагаються витрачати кошти, щоб отримувати примiрники цiєї народної газети. Завдяки об’єктивному поданню iнформацiї «Україна молода» завоювала довiру й авторитет серед широкого кола читачiв.

Вiтаю вас, друзi! Сама назва газети символiчна, газета — молода, молодi журналiсти i читачi, незалежно вiд вiку, теж молодi душею. Я вiрю в Україну, вона, як Фенiкс iз попелу, вiдродиться, як це було завжди, бо Україна завжди вiдроджувалася пiсля всiх негараздiв.

Пише вам учителька–пенсiонерка. Менi 61 рiк. «Україну молоду» передплачую з 1992 року.

Усi цi 19 рокiв я, мiй чоловiк, старша дочка з нетерпiнням чекаємо кожного номера. Бо знаємо, що, прочитавши «Україну молоду», ми будемо обiзнанi й озброєнi. Тому що газета всi цi роки формує наш свiтогляд, полiтичнi переконання, iнтелект.

Шановному колективу журналiстiв газети «Україна молода» — моє вiтання!

Менi 74 роки. Колись, рокiв 15 тому, хтось iз журналiстiв вашого видання подарував менi газету у Вишневому. Спочатку мене вiдштовхував вiд неї дрiбний шрифт, важко читати. Спочатку я читав її вибiрково, а зараз уже щоденно. Це серйозна розумна українська газета. Газета для тих, хто любить Україну, вiрить в Україну i працює на її незалежнiсть i майбутнє. Усi статтi газети глибоко продуманi, але залишила глибокий слiд стаття «Листи ветерана Герасимова» вiд 22 червня 2006 року, особливо документ — наказ вiд 22 червня 1944 року №007/42. О, Боже, ночами не спав. Менi було важко, бо я з тих «дiтей вiйни», пам’ять яких була приспана тисячами прочитаних книжок про вiйну 1941—1945 рокiв, а потiм мемуарною лiтературою тощо. Статтi «Мiфи сучасної України» вiд 17 липня 2010 р. Василя Чумака, «Україна нiби ставить перед нами, росiянами, дзеркало» Олексiя Широпаєва вiд 7 квiтня 2011 року, «Радiостанцiя УПА «Афродiта» i «Ви чуєте голос України». К. Ющенко, факти визвольної дiяльностi ОУН–УПА, Шухевича, Бандери, Коновальця, Винниченка та iнших синiв України. Цiкавi сторiнки — «Полiтика», «Історiя i свiт», «Я вам пишу», «Здоров’я», «Минуле i думи». Я полюбив газету «Україна молода», вона дає вiдповiдь на багато запитань.

Не вiд чийогось iменi i не за чиїмсь дорученням, а вiд себе особисто, як вiльний журналiст i старший колега, зi щирим серцем вiтаю «УМцiв» з ювiлеєм. За змiстом i стилем вiдчутно, що робите газету з любов’ю до неї i повагою до читача. І зумiли створити оригiнальне, з виразним i гарним обличчям видання — якби навiть не вказували своїх «позивних», ви впiзнаванi на кожнiй сторiнцi. А багатством тематики та iнформацiйною насиченiстю приваблюєте читачiв рiзного вiку.

Дорога моя, незамiнна «Україно молода»!

Читаю «УМ» уже бiльш як десять рокiв. Передплачую ще сiм газет, незважаючи на кризу, на те, що пенсiя моя — 780 грн. — то є таки замала. Можливо, змогла б прожити без «Газети по–українськи», без iнших газет, але не без тебе, «Україно молода».

«Україна молода» — газета, в якiй процвiтають свобода, мудрiсть, таланти, український патрiотизм, мужнiсть. Вiтаю вас iз 20–рiччям!

Я читаю «Україну молоду» з 1994 р., коли пiсля розвалу СРСР повернулася з Росiї додому, в Україну. Щодня я купувала купу газет, щоб вибрати свою, правдиву, патрiотичну, iнтелектуальну. Швидко зрозумiла, що росiйськi газети, як правило, антиукраїнськi, а українськi або й надалi «совковi», або ж україномовнi, але антидержавницькi, або ж низькопрофесiйнi.

Бажаю й далi стiйко стояти на сторонi слова добра та iстини, проти зла та неправди.

Я, стара людина, обрала вашу газету ледве не з дня її народження, пройшла з нею i радiсть перемоги (майдану Незалежностi), i всi подальшi подiї, разом iз газетами «Наша Вiра» (ред. Євген Сверстюк) та «Голос Православ’я» (УПЦ КП).

Щиро вiтаю з 20–рiччям улюблену мою газету, яку передплачую майже 20 рокiв. І нинi не уявляю, що я ще читала б, крiм неї та нашої «Волинi».

Першими про 20–рiччя моєї передплати менi нагадали у нас на поштi. Я передплачую щомiсячно, отримавши свою «велику» пенсiю (а щоб п. Янукович i депутати нашi таку саму отримували).