«Департамент» міняє покровителів — від мерії Боделана до нардепа Табачника

Контора «під дахом»

Тільки–но правоохоронці присікли діяльність найбільшого в Україні підпільного конвертаційного центру, що досяг 600–мільйонного обсягу фінансово–господарських операцій, як потрапив на очі місцевих податківців тіньовий синдикат під прикриттям цілком легального товариства з обмеженою відповідальністю. Організатором структури виявився тихий мільйонер–юрист, що довго не потрапляв у поле зору міліції і встиг понад 80 млн. грн. «відмити» і ще 3 млн. грн. незаконно відшкодувати з держбюджету. Причому сервіс бізнес–структури не обмежувався послугою «прання» валюти. Клієнтам забезпечували й... відшкодування ПДВ.

Утім і ці вражаючі бізнес–проекти, виявляється, можна перевершити. Деякі комерційні і промфінгрупи, зайняті екстрем–бізнесом, так віртуозно витягують з приватної та державної власності мільйонні статки, що слідчим та судам доводиться іноді роками викривати епізоди шахрайських схем. Бувалі в бувальцях детективи при цьому згадують історію однієї з бізнес–вумен, що тричі — 1973–го, 1977–го і 1984–го р. — потрапляла під санкцію статей Кримінального кодексу: за шахрайство, давання хабара, підробку документів тощо. У ВТК–84 навіть шлюб оформила. Згодом, а саме — 2000–го року, лише Закон «Про амністію» вберіг її від рецидивної «відсидки» — слідчий відправив порушену справу в архів. Через три роки — «свіжі» неприємності: цього разу дама захотіла стати на десять років молодшою. А правоохоронці викрили підробку паспортних даних. Що було робити? Відразу після кримінального прецеденту паспорт, як виявилося, вона загубила. У міліції навздогін визнали його «недійсним», а через два роки без усяких вагань видали громадянці закордонний паспорт... на підставі «загубленого» документа №159558.

...Як вдається впродовж останніх років виходити «сухою» з води співзасновниці одеської «Першої української консалтингової компанії» Ірині Кисельовій, що пройшла вельми тернистий шлях, вочевидь, достеменно відомо лише їй та знайомим правоохоронцям. Що ж стосується мешканців міста–мільйонника, які часом потрапляють у складні колізії, то їм фірма пані Кисельової відома з рекламних повідомлень — діє ж під виглядом Одеського «міського департаменту дотримання законності». Якщо кому потрібно позбутися проблем — чому б не звернутися за платними послугами до «департаменту»?!

Стоп — здивується читач: а чому це муніципальна структура надає платні послуги? Тут мусимо уточнити: річ у тім, що насправді «департамент» — структура зовсім не муніципальна і жодного стосунку до мерії не має. Хоча в роки управління Одесою місцевим вождем Партії регіонів Русланом Боделаном директор «департаменту» Ірина Кисельова користувалася, за певними домовленостями, службовим телефоном міськради за номером 228388. Природно, в інтересах того–таки «міського департаменту»: якби хтось, приміром, засумнівався в його повноваженнях чи можливостях реально виправляти вади в діяльності владних структур, таким пані Кисельова чи працівники офісу давали візитну картку із «закритим» номером міськради. Абонплату за цей телефон, як недавно встановили правоохоронці, дійсно, аж до «помаранчевого» Майдану сплачував завгосп мерії за бюджетний кошт. Отож навіть особливо пильні візитери переконувалися: «міський департамент сприяння законності», як свідчила вивіска, — таки структура міськради.

Хочеш котедж серед орних земель?

Ділові партнери пані Кисельової й справді могли залагодити в різних установах і судах такі юридичні проблеми, за розв’язання яких дотепер не беруться маститі адвокати чи юркомпанії. Як можна придбати у приватну власність, наприклад, одно– або півторагектарну ділянку землі сільськогосподарського призначення? Поки що правники відмовляються вести про це мову з клієнтами — діє мораторій! А при посередництві «департаменту», в чому не раз переконувалися відвідувачі офісу, можна задовольнити будь–яку примху: хочеш ділянку під будівництво — можеш придбати її за «смішними» цінами хоч серед масивів орних земель! Причому матимеш невдовзі Держакт на право власності на землю!

Як це робиться на практиці, докладно й доказово виклав у заяві Генпрокурору Олександру Медведьку один із одеських правозахисників. Він представляє в суді інтереси пенсіонерки з приміського селища Чорноморка Ганни Левицької, яка зазнала свавілля земельних аферистів. Аби не допустити скуповування за безцінь земель сільськогосподарського призначення, йдеться в документі, законодавець передбачив у пункті 15 Перехідних положень Земельного кодексу заборону на відчуження зазначених земель. Однак шахраї розробили спосіб, як передати права власності на такі земельні ділянки особам, що не мають жодного стосунку до сільгоспвиробництва. Залякуючи, шантажуючи й обманюючи власників паїв, їх схиляють до згоди передати право власності на ділянки землі сільгосппризначення. А щоб надати угоді законного вигляду, за допомогою окремих корумпованих працівників судів організовують порушення цивільних справ. Позивач, один із шахраїв, звертається до суду з позовом про повернення грошей у сумі 5—6 тис. грн., які нібито раніше передав відповідачу за договором позики. Причому умовами таких договорів передбачено, що у разі неповернення боргу відповідач передає кредитору землю. Щоб підтвердити існування договору, суду подається розписка про одержання грошей — реальна чи підроблена. Потім — знов–таки відповідно до відпрацьованої схеми — позивач змінює на судовому процесі заявлені вимоги і просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку в рахунок повернення боргу. Суддя, в свою чергу, частіше за все «забуває» сповістити відповідача про призначене слухання справи, «розглядає» її в його відсутності і, як правило, задовольняє позов. Відомі й випадки, коли шахраї забирали у жертв під тим чи іншим приводом громадянські паспорти, позбавляючи обдурених можливості оскаржити такі вердикти у суді вищої інстанції...

У такий спосіб чимало власників паїв у приміських селищах, зазначається в листі до Генпрокурора, вже втратили землю. На ній облаштовуються клієнти одеського «департаменту сприяння законності». Для прикладу, 70–річна Ганна Левицька, яка не вміє ані читати, ані писати і перебуває в Одесі під опікою дочки, вже котрий місяць марно намагається повернути своє право на незаконно відчужену земельну власність.

Однак місцеві юристи й правоохоронці встигли пересвідчитися, що позиції працівників «департаменту» у Київському райсуді Одеси, де за напрацьованою схемою розглядав справу суддя Сергій Рева, дуже сильні. І всупереч тому, що колегія суддів судової палати Апеляційного суду Одеської області виявила низку процесуальних порушень й ухвалила повернути справу на новий розгляд, представник Ганни Левицької констатує: новий головуючий на судовому процесі Дмитро Семенов також не прагне завершити розгляд справи відповідно до існуючих норм правовідносин от уже третій рік. Навпаки — постійно відкладає засідання, щомісяця мотивуючи це новими «об’єктивними» обставинами.

Так само заволодів 1,5–гектарною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення в Овідіопольському районі одесит Володимир Рибалтовський, стали «хліборобами» Аліса Муленсон, Борис Музальов, Іван Орловський та інші особи, яким структурний підрозділ «департаменту» — МПП «Землеустрій» виготовив «техдокументацію для видачі Державного акта на земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва» відповідно до судових рішень.

Зміна дислокації і новий напрям

Утім у деяких судах Одеси відпрацьовані схеми заволодіння землею й об’єктами нерухомості не спрацьовують, якщо опонентами працівників «департаменту» — екс–працівників прокуратури, управління внутрішньої безпеки МВС та інших осіб — виступають досвідчені й висококваліфіковані юристи. Наприклад, колишній слідчий з особливо важливих справ облпрокуратури Віктор Дарієнко домігся, щоб справу про визнання права власності на квартиру в будинку №95 по вулиці Пантелеймонівській на підставі розписки відповідача повернули на новий розгляд, бо судом першої інстанції під головуванням Юлії Свяченної було порушено норми процесуального законодавства. У ході розгляду іншої справи, яка також базується на спробі заволодіти чужим майном з допомогою боргової записки, також було встановлено, що розписка підроблена.

Водночас пан Дарієнко вкрай занепокоєний тим, що під час обшуку в приміщенні «міського департаменту сприяння законності» виявлено документи судового процесу, в якому він є учасником. Це може свідчити, що тут відпрацьовують схеми заволодіння не лише земельними ділянками, а й приватними об’єктами нерухомості.

Ймовірно, не менш стривожив обшук у «департаменті» і пані Кисельову, бо за боделанівських часів її «контора» була фактично недоторканна. Стало ясно, що «розв’язувати» будь–які питання за певну матеріальну винагороду» стає дедалі важче. От і вирішила Ірина Анатоліївна подбати про безпечну перспективу і нових покровителів з Партії регіонів. Чому б не компенсувати зняття «виконкомівського» телефону публічною підтримкою, скажімо, з боку відомого в Одесі депутата–«регіонала» Яна Табачника? Й справді, не відмовив у люб’язності нардеп Табачник — нібито призначив пані Кисельову завідувачкою своєї громадської приймальні в одному з місць дислокації структур «департаменту» — у пров. Чайковського, 12. Нововідкриту приймальню з вивіскою «департаменту» навіть освятив церковний настоятель. Як з’ясувалося на зустрічі з журналістами, «помічник й представник пана Табачника по всьому півдню України» Ірина Кисельова недавно «отримала наказ народного депутата Табачника прибути до столиці, звідки вирушити наводити порядок і законність на «острові Крим».

Утім як збирається пані Кисельова налагодити контакти нардепа Табачника з одеситами? Це дуже легко, відповідає глава «департаменту»: «Щотижня відвозитиму до Києва, особисто Яну Петровичу, всі скарги та заяви городян, які не вдалося вирішити на місці. І протягом десяти днів виборці отримають конкретну відповідь — що зроблено для розв’язання їхніх проблем». Яка з того буде користь одеським виборцям, невідомо, а от місцеві правоохоронці відтепер, напевне, тричі подумають, чи варто у разі порушення кримінальної справи влаштовувати обшук у «департаменті» — депутатській приймальні.

Слава ФІЛЕНКО