Не згасне тепло гуцульського краю

Цьогорічне продовження традиції, покликаної підтримати та піднести вівчарство до європейського рівня як одну з перспективних галузей економіки у високогір’ї Карпат, збіглося зі святкуванням 560–річчя заснування Рахова. Відтак упродовж минулих вихідних у місті гостювало понад 50 тисяч шанувальників Гуцульщини та поціновувачів овечого сиру, серед яких були високі гості й з європейських держав. Приміром, словацька делегація прибула на чолі з мером міста Свидник Міхалом Бартком. Німецьку очолив мер Бегрінгема Бергар Бішоф. Серед почесних гостей був і голова Асоціації гуцулів Румунії Дмитро Коренюк. Окрім них, приїхали угорці, американці, англійці та португальці, яким українські веселини запам’ятаються ще надовго.

На свято, на бринзу скликали трембіти

Недільного ранку вже лунали українські народні пісні та гуцульські мелодії. На площі біля пам’ятника Олексі Борканюку шикувалися колони з учасників, художніх колективів та гостей фестивалю, які попрямували до амфітеатру. Попереду — вівчарі на конях у національному одязі, за ними — трембітарі, оркестр гуцульських народних інструментів та учасники самоврядних територій. А далі сільські громади наче розсипалися по своїх художньо оформлених селах, де на розсуд шанованої публіки представили кулінарні вироби вівчарства.

Трембіта закликала на сцену ансамбль пісні і танцю «Лісоруб», оркестри гуцульських народних інструментів міста Рахів та села Кваси. Під звуки музики ведучі запросили на дійство й почесну президію з керівництва області та району, члени якої прибули на свято в чудових вишиванках — одна краща за іншу, що переливались то червоною калиною, то спілою вишнею.

Весела коломийка — родзинка Карпат

Голова райдержадміністрації Едуард Зелінський, звертаючись до присутніх, зазначив, що гуцульське життя у всій його багатогранності ніколи не було легким. Однак саме на високогір’ях Карпат народилася весела коломийка і тужлива балада, легенда про Довбуша і цікаві бувальщини. А ще — неповторні сир і вурда, запашна гуцульська бринза. Як розповідають старожили, остання страва потребує неабиякої майстерності, а найголовніше — вправної чоловічої руки. До цієї царини жінкам — зась. Їхній обов’язок — проводжати чоловіка на полонини й терпляче та віддано чекати.

«Хочеться вірити, — підкреслив голова райради Іван Сурмачевський, — що спогади про наш фестиваль зігріватимуть ваші серця ще довго, а звуки трембіти, тепло вишитих рушників та вироблених ліжників, краса Карпатських гір, щирість гуцулів кликатимуть вас сюди знову і знову». А голова Закарпатської облдержадміністрації Олег Гаваші свої вітання адресував насамперед вівчарям. «Фестиваль–ярмарок «Гуцульська бринза» є родзинкою Гуцульщини. Бо де ще можна побачити таке дивовижне розмаїття плодів і витворів праці гуцулів? Де ще можна так відчути смак і пахощі полонинського літа? Тож будьте здорові, збагачуйтесь і процвітайте в ім’я дорогих родин, рідного краю та нашої України».

У горах легко дихати, але важко жити

Тепло вітали рахівчани на своїй землі й голову облради Михайла Кічковського, який буває тут часто, зустрічаючись з громадськістю і вирішуючи нагальні проблеми, що дозволяє реально поліпшити ситуацію на місцях та скоротити відстань між владою й громадою. У вітальному слові Михайло Кічковський звернувся до присутніх як до добрих друзів, зазначивши: « У кожний район нашого краю золота осінь приходить по–своєму: де обжинками, де винобраннями. На Рахівщину вона прийшла співом полонинських трембіт і святом «Гуцульська бринза», що достойно увінчує карпатське літо, сповнене нелегкою працею вівчарів. Неспроста кажуть: у горах легко дихати, але важко жити.

Та любити все це є за що. На Рахівщину туристів чи не з усієї Європи ваблять незрівнянні краєвиди і цілюще повітря, Говерла і Драгобрат, а також — гуцульська бринза, на честь якої люди назвали фестиваль, який, як і інші свята — «На Синевир трембіти кличуть», що відбулось на Міжгірщині, «Мелодії солених озер», якими уславилась Тячівщина, «Червоне вино», що стало візиткою Мукачева, підтверджує: не хлібом єдиним живе людина. «А це означає, що нашому роду не буде переводу! — завершував урочисту частину Михайло Кічковський. — Нашій Україні — міцніти, сміливо йти вперед і перемагати! До цього закликає нас і наш Президент Віктор Ющенко, який своїми діями подає добрий приклад шанобливого ставлення до духовних набутків українського народу взагалі і всіх регіонів нашої держави зокрема».

А далі всі дружно за одним столом під акомпонемент артистів куштували приготовлені ласощі. Спостерігаючи за цими веселими і задоволеними обличчями, сумнівів не виникало — воістину, ніколи не згасне в Україні тепло гуцульського краю...

Анна РОМАНЕНЧУК