У результаті дострокових парламентських виборів до Верховної Ради можуть пройти п’ять політичних партій та блоків. Такими є результати опитування, проведеного соціологічною службою Центру ім. Разумкова з 1 по 10 вересня.

Росія таки погодилася співпрацювати з Україною в розслідуванні справи про отруєння Віктора Ющенка. Власне, про міру бажання та щирості росіян ми дізнаємося пізніше, але принаймні правоохоронні органи РФ дали згоду на дослідження зразків діоксину російського виробництва. Нагадаємо, діоксин такого типу, яким отруїли Ющенка, виготовляється трьома країнами. Дві країни надали свої зразки, натомість Росія досі пручалася.

Дев’ятий вал передвиборчої риторики накрив виборців із головою — і нині дуже непросто розгледіти сутність, справжню ціну тих чи інших гасел, із якими політичні сили намагаються агітувати за себе чи «мочити» конкурентів у боротьбі за владу. Але деякі речі настільки очевидні, іноді дивуєшся — до чого треба бути безсовісними, щоб явно чорне називати білим і навіть у Сірка очей не позичати.

Представляти Юрія Іллєнка «УМному» читачеві, думаю, не варто. Навряд чи є в Україні освічені люди, які не знають цього імені, не бачили легендарних уже фільмів, відзнятих оператором і режисером Іллєнком. Але Юрій Герасимович — іще й політик. Він пишається тим, що є українським націоналістом, одним із лідерів чи не єдиної ідеологічно чистої партії нашого політикуму — Всеукраїнського об’єднання «Свобода».
Ми хотіли поговорити з Іллєнком саме про політику. Але без згадки про «найголовніше з мистецтв», звісно, не обійшлося. І не лише тому, що кіно і Юрій Іллєнко — це вже нероздільні поняття. А й тому, що кіно — це також політика: через нього, як постійно наголошує Іллєнко, народ можна зазомбувати, позбавити національної самоідентифікації, знищити в культурному сенсі, або навпаки — прищепити істинні цінності.