Блокові «Наша Україна — Народна самооборона» вдалося зібрати два мільйони підписів за скасування депутатської недоторканності. Знаменний автограф було поставлено в Чернівцях. Він належав викладачеві Буковинського державного медичного університету Ігореві Олійнику.
Народний рух України відзначає своє «повноліття»: 8 вересня виповнилося 18 років з дня заснування цієї «політичної сили, діяльність якої зіграла вирішальну роль у зламі більшовицького режиму та відновленні державної незалежності України». Як наголошує у своєму привітанні голова НРУ Борис Тарасюк, сьогодні партія «вступає у новий етап свого розвитку». Нагадаємо, що згідно з угодою про створення блоку «Наша Україна — Народна самооборона», усі сили, які до нього входять, зрештою зіллються в єдину партію. На думку Тарасюка, саме «позиція та діяльність НРУ у відстоюванні українського громадянина та національних інтересів стала каталізатором об’єднання усіх національно–демократичних партій в єдину політичну силу».
За три тижні до дострокових виборів Олександр Мороз знову взявся за реанімацію Верховної Ради V скликання. Він звернувся до Центрвиборчкому з проханням поінформувати, чи завершено судовий розгляд спорів щодо дострокового припинення повноважень народних депутатів від блоків Юлії Тимошенко та «Наша Україна».
Під час позавчорашнього візиту до Полтави лідеру соціалістів Олександру Морозу доводилося «поправляти» журналістів, які називали його Головою Верховної Ради V скликання. Мовляв, так треба іменувати спікерську посаду тільки після того, як парламент нинішнього скликання припинить свої повноваження, а зараз же він працює... І навіть обов’язково збереться на ще одне пленарне засідання — за словами Сан Санича, «в районі 20—21–го числа», щоб розглянути представлений урядом бюджет на наступний рік і водночас «забити ще один кілок у ту аферу, яка затівається».
Із його смертю відходить ціла епоха. Він так і не дочекався від України, за незалежність і саме існування якої склали голови його побратими, щоб їхній подвиг був якщо не достойно вшанований, то бодай визнаний на офіційному рівні. Кук відійшов, не доживши чотирьох місяців до свого 95–річчя. Помер він у неділю. До останнього дня пан Василь зберігав гострий розум і добру пам’ять: охоче спілкувався із журналістами, користувався інтернетом, відповідаючи на запитання щодо історії ОУН–УПА, писав книги, був членом Головної булави Всеукраїнського братства ОУН–УПА, головою наукового відділу Братства ОУН–УПА.. Усі, хто з ним спілкувався, відзначали доброзичливість і привітність генерал–хоружого УПА, хоча багато з того, що міг би, він так і не розповів — не любив вдаватися в подробиці.
Кук був останнім із когорти тих легендарних постатей, чиї імена змушують частіше битися серце кожного справжнього патріота України: Степан Бандера, Роман Шухевич, Ярослав Стецько. І хоч деякі запитання до «білих плям» в історії останнього головнокомандувача УПА так і залишилися без відповіді, сьогодні все це, мабуть, уже неважливо. Хай буде пухом йому рідна земля. Василя Кука ховатимуть сьогодні — як він і заповідав, на батьківщині, в селі Красне Буського району Львівської області.
