Кінець «фарту» Блохіна

Осінь 2005–го стала для українського футболу по–справжньому золотою. Тоді нічия в Тбілісі вивела нашу національну команду до фінальної частини чемпіонату світу — першого в її історії. Два дні тому цей самий рахунок 1:1 фактично поставив хрест на надіях «синьо–жовтих» побачити збірну, знову ж таки вперше, на чемпіонаті Європи–2008. Олег Блохін кінець свого «фарту» сприйняв роз–дратовано...

Кавказька прелюдія

Без зайвих коментарів було зрозуміло, що двобої команди Блохіна з грузинами й італійцями прояснять багато що (якщо не все) в її подальшій долі в нинішній континентальній кампанії. Для продовження походу в напрямку полів Австрії й Швейцарії українці, кров з носа, мали перемагати кавказьку збірну. Далебі — не спромоглися. Футболісти не виявили належної відповідальності й дисципліни, тренерський штаб не знайшов вдалих ходів із замінами — в підсумку маємо неочікувану втрату двох очок.

До Тбілісі збірна України поїхала без двох травмованих гравців основного складу — «опорника» Михалика й лівого захисника Несмачного. Тож зліва довелося грати центральному оборонцеві Кучеру, а Гусєву — закривати весь правий фланг. У середині поля в компанію до орієнтованих на руйнування атак суперника Шелаєва й Тимощука Блохін виставив генератора атакувальних ідей Назаренка, нарешті надавши дніпропетровцю шанс проявити себе повною мірою. Ротаня відправили на лівий фланг півзахисту, Шевченко діяв на вістрі атаки, а з глибини поля йому допомагав Воронін.

Грузинам через травми й дискваліфікації не допомогли Хізанішвілі з «Блекберна», Кобіашвілі з «Шальке» й Канкава з дніпропетровського «Дніпра». Але наставник команди, німець Клаус Топпмеллер, виявився не боягузом, відрядивши вперед одразу трьох нападаючих, причому — всіх з українських клубів: Марцваладзе із «Закарпаття», Джакобію з «Металіста» й Деметрадзе з «Арсеналу».

Сумна пісня гір

Початок зустрічі виявився повністю за нашими. Гості одразу побігли вперед, а при втраті м’яча швидко застосовували пресинг. Грузини, здавалося, не були готові до такої активності українців і тривалий час не могли оговтатися й створити бодай щось пристойне в нападі. Погано підтримували їх і трибуни, майже порожні в центральних секторах. Тож гол Олега Шелаєва став цілком логічним. Воротар Георгій Ломая, який ще недавно грав за «Карпати» й отримав мішок м’ячів від київського «Динамо» (а тепер не виступає за жоден клуб), зіштовхнувся з двома своїми оборонцями, й капітан «Дніпра» відправив снаряд у порожні ворота.

Продовжуючи атакувальний порив, українці відзначилися трьома ударами Назаренка й одним Ротаня, але Ломая більше не помилявся. А його партнери, хоча й не могли знайти якісь контраргументи проти «синьо–жовтих», складати зброю не збиралися. Підтвердженням цього стали два зіткнення, після яких Шелаєву і Ментешашвілі довелося перебинтовувати голови.

Господарі діяли в невисокому темпі, тому організовували свої атаки з великими проблемами, але й українці чимало грішили. Невиправдано багато помилявся Тимощук. У його випадку, на відміну від деяких колег, доводиться говорити не про брак практики, а, скоріше, про втому від великої кількості матчів. Єдиний гольовий момент у першому таймі біля воріт Шовковського стався на останніх секундах, коли гості подумки вже перебували в роздягальні. Спалах активності грузинів завершився прострілом з флангу Іашвілі, який виплутався з оточення трьох захисників. Але самотній Джакобія «пробачив» нашу команду — з п’яти метрів примудрився пробити вище воріт.

Із перших хвилин другого тайму ситуація перевернулася з точніше до навпаки порівняно зі стартом поєдинку. Команда Топпмеллера згадала, що грає вдома, й підвищила темп, а українці ще не ввійшли в гру, за що ледь не поплатилися. Вже на перших секундах Шовковському довелося демонструвати майстерність, нейтралізуючи вихід Ментешашвілі, а Ротаню — виносити м’яч із лінії воріт. Про чужі володіння наші в ці хвилини й не думали. Шевченко взагалі загубився, рухливість Вороніна дивідендів не приносила, а про взаємодію між форвардами згадали лише одного разу, коли нападник «Челсі» завдав єдиного удару по воротах — Ломая виручив. Тримати інертного Шеву на полі заради цього єдиного моменту навряд чи було доцільно — адже на лавці парився молодий і «голодний до гри» Гладкий. Блохін любить повторювати, що у футбол грають не імена, а живі люди. Зараз нападаючий «Шахтаря» виглядає значно «живішим» за іменитих колег, але шанс Сашкові тренер надав лише на 90–й хвилині. Пити «Боржомі» було вже запізно.

Назаренко, який непогано виглядав у першому таймі, трохи втратив нитки гри і став частіше помилятися, не відчуваючи підтримки партнерів. Доволі впевнено і ефективно діяв Ротань, та знову ж таки, зв’язок із форвардами знаходив лише зрідка. Топпмеллер пішов ва–банк, випустивши 17–річного Левана Кеніа і 18–річного Давіда Сірадзе. І юні таланти грузинського футболу не знітилися. Перший перевірив пильність Шовковського, а удар другого став для гостей фатальним.

Перед цим, попри наявність психологічних проблем у Калиниченка, Блохін випустив–таки його на поле (але чому замість Вороніна?!). Спартаківець спочатку не реалізував вихід сам на сам із Ломая, пробивши повз ворота після ювелірного пасу Назаренка. А незабаром Максим відповів Сергієві взаємністю, видавши на Назика чудову передачу. Та дніпропетровець, перебуваючи за вісім метрів до воріт, не спромігся переграти голкіпера, а Шева на добивання пішов надто пізно.

Стара істина: не забиваєш ти — забивають тобі. Злякавшись власного пророцтва, коментатори Шустер і Циганик одразу спробували забрати свої слова назад. Схоже, згадали долю донецького майстра мікрофона Шарафутдинова, якого прибрали з ефіру, коли він заздалегідь почав святкувати перемогу «Шахтаря» над «Севільєю». Кутовий біля воріт Шовковського, який стався після зрізки м’яча когось із наших ледь не в центрі поля, приніс жахливі наслідки. Сірадзе позбувся опіки того ж таки Калиниченка й пробив у «дев’ятку», принісши несподівану радість своїм уболівальникам, серед яких на трибунах перебував і президент Михаїл Саакашвілі.

Рятувати гостей від проколу було вже пізно. Після матчу Калиниченко перепросив команду і вболівальників за свої невдалі дії («Якийсь жах зі мною відбувається»). Утім вішати всіх собак на півзахисника «Спартака» не варто. Адже саме його поява призвела до появи у «синьо–жовтих» гольових моментів. А на запитання, чому їх не було створено без Максима, мусять відповісти інші гравці і тренер. Якщо вони не переможуть завтра чемпіонів світу — італійців, із Євро–2008 можна попрощатися остаточно.

ОЦІНКА

Олег Блохін: У дитячих школах так не помиляються!

На післяматчеву прес–конференцію головний тренер збірної України Олег Блохін прийшов, як і слід було очікувати, у поганому гуморі. Незадоволення результатом і грою його підопічних вилилося у спалах емоцій:

— Пишіть те, що бачите, — чому я мушу щось оцінювати?.. За рахунку 1:0 ми мали два виходи сам на сам і повинні були знімати всі питання стостовно переможця. А пропустили після кутового, який не зрозуміло звідки взявся. Як я можу бути задоволений? Це просто цирк якийсь — власноруч віддати перемогу.

Команда виконувала план на гру лише в перші 20 хвилин. Після того, як вдалося відкрити рахунок, ніхто не давав вказівки відходити назад. Гравці збірної Грузії вміють добре вправлятися із м’ячем, а ми дали їм розгулятися у центрі поля. У перерві я казав, що не можна з таким мандражем грати у футбол, віддаючи пас на два метри у ноги суперникам, і порадив хлопцям заспокоїтися.

Я не знімаю з себе відповідальності за результат, але й гравці такого рівня не мають права припускатися помилок, які вони допустили сьогодні. У дитячих школах так не помиляються... Крім того, треба виходити на поле з почуттям відповідальності, а не клеїти дурня й сміятися. Немає мотивації — краще сказати про це й не приїздити до збірної.

ТАБЛО

Чемпіонат Європи.
Відбірковий турнір. Група В

Тбілісі, стадіон ім. Бориса Пайчадзе. 40 000 глядачів

Грузія — Україна — 1:1

Суддя: Алан Хаммер (Люксембург)

Грузія: Ломая, Салуквадзе, Каладзе, Гвініанідзе, Ментешашвілі (Татанашвілі, 78), Цкітішвілі, Марцваладзе, Асатіані, Іашвілі (Кенія, 62), Деметрадзе, Джакобія (Сірадзе, 62).

Україна: Шовковський, Єзерський, Русол, Кучер, Тимощук, Шелаєв (Гладкий, 90), Гусєв, Ротань (Гай, 79), Назаренко, Воронін (Калиниченко, 72), Шевченко

Голи: Сірадзе, 87 — Шелаєв, 7

Попередження: Іашвілі, 51; Цкітішвілі, 64; Гвініанідзе, 89 — Ротань, 68

* * *

Шотландія — Литва — 3:1 (Бойд, 31; Макманус, 77; Макфадден, 83 — Данілявічус, 61 (пен.))

Італія — Франція — 0:0

Турнірне становище:

І В Н П М О

1. Франція 8 6 1 1 15–2 19

2. Шотландія 8 6 0 2 16–7 18

3. Італія 8 5 2 1 13–6 17

4. Україна 7 4 1 2 9–7 13

5. Литва 8 2 1 5 5–10 7

6. Грузія 9 2 1 6 14–15 7

7. Фарери 8 0 0 8 2–27 0

Матчі, що залишилися:

12 вересня: Україна — Італія, Франція — Шотландія, Литва — Фарери. 13 жовтня: Шотландія — Україна, Італія — Грузія, Фарери — Франція. 17 жовтня: Україна — Фарери, Шотландія — Грузія, Франція — Литва. 17 листопада: Литва — Україна, Шотландія — Італія. 20 листопада: Україна — Франція, Грузія — Литва, Італія — Фарери.

А ТИМ ЧАСОМ...

Центральним матчем усього уїк–енду в Європі стала дуель у Мілані фіналістів минулорічного «мундіалю» — італійців і французів. У жорсткій боротьбі з невеликою кількістю гострих моментів команди розійшлися логічною нульовою нічиєю. Вендетта чемпіонів світу за торішню поразку у Парижі не вдалася, як не отримали видовища ті, хто на це очікував.

Відзначимо вихід на заміну у складі «Скуадри адзурри» форварда «Шахтаря» Крістіано Лукареллі. Проте в умовах щільного захисту проявити себе голом ані йому, ані будь–кому іншому не вдалося.

Ще в одному матчі нашої групи шотландці в Глазго не без ускладнень обіграли–таки збірну Литви.