«Закончєн бал, погаслі свєчі!..». Йдеться про 10–й фестиваль «Бригантина», що фінішував у Бердянську. Уперше він презентований як «Бердянський відкритий», а не міжнародний. Чи не тому, що на ювілейному фестивалі не засвітилися багато з обіцяних «зірок»? На закритті, приміром, кіномани не побачили двох Борисів — Галкіна і Хмельницького, Світлани Немоляєвої і Людмили Чурсіної, Олександра Михайлова і Жанни Потапової, Ольги Сумської з Віталієм Борисюком, Володимира Бистрякова з Ольгою Неізвєстною, Володимира Талашка і Бориса Барського... Перелік солідний.

У ніч, коли літо переходить в осінь, у київському Гідропарку творилися дива. В одному з клубів, який має вихід до Дніпра, на березі у піску горіли свічки, звучали ліричні мелодії (з фільмів «Три мушкетери», «Привид опери», «Амелі»...), дівчата читали Шекспіра в оригіналі, а слухачі замріяно сиділи на лавках півколом обличчям до річки, пили чай і вбирали у себе всі розкоші вечора. Ідея створити романтичний перформенс виникла у режисера Дмитра Сана спонтанно. За два тижні він склав програму, підібрав музику, придумав дизайн, знайшов пляж і запросив свою вчительку гри на фортепіано.