Мистецтво, що вижило. Твори з колекції родини Гриньових представляють у харківському «ЄрмолівЦентрі»
Харкову не звикати до контрастів, але сьогодні вони відчуваються особливо гостро. >>
(з архiву «УМ».)
Фанат кумиру — друг, товариш і... співавтор. Ось так, перефразовуючи відоме, можна охарактеризувати ті зворушливо-плідні стосунки між музикантами та меломанами, які, як пересвідчуємося знову й знову, міцніють і прогресують. Ми вже писали про кілька кліпів, які для «Скрябіна» з власної ініціативи зробив один шанувальник-юзер, про конкурс сценаріїв до нового відео, що його на своєму сайті влаштували «Танки на майдані Конго»... А ось вам і ще один доказ того, що прихильники для своїх кумирів здатні не лише овації на грані психозу влаштовувати — вони й співавторами у творчості можуть бути.
«Сонячні дні» у кліпографії «Воплів Відоплясова» з'явилися саме у такий спосіб. Пісню Цоя Скрипка з товаришами реінкарнували ще в 2000-му, у рамках проекту «КІНО-проби». Згодом вона була перекладена Олегом Скрипкою, крім української, ще й французькою мовою і ввійшла до вевешного синглу «Мамай» та альбому «Файно». Композицію полюбили, її невтомно замовляли на концертах «Воплів», але знімати кліп на «Сонячні дні» в плани команди не входило, Скрипка готувався зафільмувати «Полонину».
Аж раптом — електронна вісточка з міста Волгоград. І писалося в листі, що в тій далекій від Києва землі живе людина, яка пережила по справжньому тугу, закладену в цю пісню, і що та людина вимальовувала свою тугу дні і ночі, забувши про їжу, забувши про сон. А коли малюнки склали — вийшов кліп, і туга геть щезла в тієї людини, наче розвіялась, як страшний сон. Андрій Лебедєв (автор відеокліпу «Сонячні дні») зiзнався згодом при зустрічі з вевешниками, що коли вперше почув пісню «Сонячні дні», щось защемiло в грудях: «...Мелодія постійно звучала в мені, спонукаючи уяву до візуальних образів. Я перебував наче в іншому вимірі, в іншому світі, всі запахи і фарби були для мене яскравіші і насиченіші, ніж завжди...»
Отож пан Лебедєв отримав величезне задоволення від роботи й ще більше «мерсі» від «Воплів», VV — новий кліп, а приказка «Без мене мене женили» тут зовсім недоречна. Оскільки так приємно, коли люди розуміють одне одного навіть на імпульсивному рівні, відчувають єдність душ через сотні кілометрів. Так тримати, кумири і прихильники!
Слова — Віктор Цой,
переклад Олега Скрипки
Біла гидота лежить під вікном,
Я ношу шапку й шкарпетки з вовни,
Мені всюди недобре і пиво в облом,
Як мені позбутися цієї журби
За вами, сонячні дні?
Зимно в руки і ноги і немає де сісти.
Ця доба мені схожа на нестерпну ніч
І так хочеться в теплу ванну залізти.
Мабуть, це мене позбавить цієї журби
За вами, сонячні дні.
Я напнутий журбою, я хворію і сплю.
Мені часом здається, що зима назавжди.
Ще так довго до літа, а я ледве терплю,
Але, мабуть, ця пісня позбавить мене
Журби за вами, сонячні дні.
Харкову не звикати до контрастів, але сьогодні вони відчуваються особливо гостро. >>
Серединою 2024-го видавництво «Віват» випустило дві прикметні книжки: «Слова і кулі» та «Діалоги про війну» — збірки інтерв’ю з відомими інтелектуалами задля осмислення нової реальності, у якій ми опинилися. >>
Чеськословацький проєкт з архітектури та дизайну Inspireli у співпраці з відомим харківським архітектором та реставратором Віктором Дворніковим оголосив конкурс на програму реставрації будинку по вулиці Полтавський шлях, 13/15. >>
У Києві Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка представив прем’єру вистави «Троянство» у постановці Давида Петросяна за драматургією Максима Курочкіна. >>
Зірка книжкової художниці Катерини Штанко зійшла іще в 1980-ті, вона тоді співпрацювала з найбільшими державними видавництвами «Веселка» та «Дніпро». >>
У Києві в партнерстві з урядами України, Польщі й Німеччини, з участю експертів з цих країн, а також Швеції та Литви, відбулася конференція Obmin «Стійка культура. >>