...На нашій землі споруджується пам'ятник гнобителю українського народу, російській імператриці, вся діяльність якої стосовно України була спрямована на ліквідацію української автономії і нагадує хроніку окупації. 1764 року вона скасувала інститут гетьманства. Через рік — розформувала козацькі полки на Слобожанщині. 1775 року зруйнувала Запорозьку Січ як форпост української ідентичності та національної державності, роздала українські землі царським чиновникам та своїм лакузам. Олександр Пушкін справедливо звинуватив Катерину ІІ в тому, що вона «закабалила Малороссию». Катерина ІІ заборонила викладання української мови в Києво-Могилянській академії, запровадила навчання російською мовою. За часів її правління в Україні запроваджено кріпацтво — «панщину» як державну систему національного і соціального гноблення української нації. Під її керівництвом російські окупаційні війська придушили національно-визвольний рух — Коліївщину 1768 року та безжально розправилися з українцями, учасниками Турбаївського повстання 1789—1793 років.
Спорудження пам'ятників російській цариці, яка «доконала вдову-сиротину» — Україну (Тарас Шевченко) — наруга над пам'яттю мільйонів полеглих за незалежність України та жертв кількасотлітньої царської та московсько-комуністичної окупації. Це — пробний камінь, закинутий з Кремля, з метою перевірити: як далеко можна зайти в новітньому зросійщенні України. Пам'ятники, які несуть великодержавницьке, імперське навантаження, отруюють свідомість нашого народу, піднімають дух «п'ятої колони» Москви, яка прагне безперешкодно господарювати в Україні.
Від імені мільйонів українців вимагаємо від Президента України Віктора Ющенка не допустити спорудження пам'ятників Катерині ІІ на нашій землі!
Ми звертаємося до наших співвітчизників — не дозвольмо, щоб на нас дивилися з наших майданів і площ кам'яними очима наші гнобителі!
Ми звертаємося до українців світу: станьмо на сторожі національної історичної пам'яті і справедливості, не дамо забруднити нашу землю символами нашої неволі!
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
