«...М'яса тепер немає. Появляється м'ясо дуже рідко по жахливо дорогій ціні. В кооперативах нема нічого. Цебто немає ні матерії, ні білизни. Чулок немає ніяких. Мила немає. Ниток немає. Що це означає, ніхто нічого не знає. Правди немає. Всі брешуть один одному, починаючи з верхівки. Брешуть комуністи, брешуть безпартійні. Нема героїв. Нема ідейних, порядних людей. Владу ненавидять всі. Розмінних грошей немає...».

Якщо не всі ми рівні перед законом (бо такий у нас закон), то всі ми рівні бодай перед лицем смерті. Щоправда, остання сама обирає, коли й за яких обставин довести котромусь із нас цю рівність. Тож заклик memento more є актуальним для всіх — і для бідних, і для багатих, і для переобтяжених владою, і для позбавлених її. Головне, що актуальним він є для живих, бо мертвим уже не боляче від людської підлості і ницості. А тим, хто ще топче ряст, варто пам'ятати: світло в кінці тунелю усе одно рано чи пізно згасне, тож не слід допомагати гасити його іншим — словом, чини з ближнім своїм так, як ти хочеш, щоб чинили щодо тебе...