Одного разу Аллах відправив архангела Гавриїла з горням темного еліксиру до пророка Магомета. Магомет зовсім підупав на силі, тяжко захворів і мало не помирав. Скуштувавши божественного напою, Магомет миттю одужав, повернув собі життєву снагу і продовжував будувати могутню ісламську імперію. Так легенда розповідає про винахід і першу дегустацію кави. Та якщо остання в краях, де проповідував пророк Магомет, відома з давніх-давен, то в Європу звичка запарювати окропом подрібнені кавові зерна і вживати цю настоянку прийшла значно пізніше. За однією з версій, у 1592 році італійський лікар і ботанік Проспер д'Альпіно вперше описав і продемонстрував відвар кавових зерен як лікарський засіб. За іншими ж даними, д'Альпіно на десять років випередив його колега-ескулап з Австрії. Лікар Леонард Раувольф, кажуть джерела, ще в 1582-му видав книжку з поетичною назвою «Подорож у вранішні краї», де розповів, як араби ласують дивним напоєм. «Чорнотою він наближається до чорнила і дуже помічний при немочі шлунка. Вони п'ють його рано-вранці, в тому числі на людях, з глиняних і порцелянових мисочок», — писав Раувольф. Та скільки б років не було «нашій» каві — 415 чи 425 — є привід згадати про дату її приїзду до таких загумінків світу, як тогочасна Європа. І випити за каву... трішечки кави.