Наша земля щедра на храми, головні з яких носять грецьку назву лавра. В перекладі з мови еллінів «лаврос» означає широкий, багатолюдний, себто важливий. Найбільш відомі два лаврських монастирі: Києво-Печерський та Почаєвський. Ці святині навіть у часи радянської безбожності діяли як духовно-культурні осередки. Однак існує ще одна визначна лавра, якій судився нелегкий талан, схожий до долі самої України — гоніння, розорення та воскресіння. Сьогодні, на свято Успіння Богородиці, наша розповідь про велику святиню Галичини, один iз найбільш старовинних монастирiв Русі, перлину УГКЦ — Свято-Успенську Унівську лавру.
Їхній день починається, коли весь світ ще тотально спить. Глуху дрімоту, здається, порушують лише нечастий собачий гавкіт сусіднього села та монотонне дзюрчання цілющого джерела. Але за дверима невеличкої кам'яної церкви брат-ключник уже «будить» ікони, запалюючи перед ними лампадки. Храмовий простір тоне в таємничому напівмороку й тиші. Ще мить, і він сповниться шурхотом ряс — братія чинно зійдеться на утреню.