Продам «хатинку». Не біля моря, а з бджолами

                Мізерний валовий збір меду і на Запоріжжі. У пасічників тільки й приємного, що згадка про минулорічний, удвічі вагоміший, медозбір; поточного року далася взнаки передовсім спека. Бджоли неохоче вилітали з вуликів, ніби знали, що медоносні культури також «протестують» проти сильної спеки мінімальним виділенням нектару. «За свої 33 роки роботи на пасіках такого «скаженого», як 2007-й, я не пригадую, — бідкається головний спеціаліст «Запоріжбджолопрому» Віктор Шевченко. — Бджоли ж нероздільні з природою! Весняного меду майже не було, бо ж спека «спалила» акацію за кілька днів. Рятівними були ділянки біля водоймищ. А так все навкруги горіло, навіть менш вибагливий осот. На плантаціях соняшнику медозбір почався було в середині літа, коли пішли дощі. Ненадовго...».

                Пасічник Володимир Кас'яненко «МЕДитує» також не один десяток років. Жартома каже, що був час не один пуд цукру згодувати бджілкам! Ветеран контактує зі своїми друзями-колегами. Постійно організовують вони спільне вивезення пасік у медоносні «оази». Гадали, що й цього року усе буде о’кей — зима ж видалася теплою. Та вже весна засмутила: заморозки не дали садам розквітнути на повну силу. Ще безжалісніше «проїхалася» по галузі спека, залишивши садам і сільгоспкультурам мізер від звичної медоносності. «Ось ми й маємо лише половину меду, — долучається до розмови Надія Прокопова. — Квіткового зовсім немає! Не пригадую такого».

                А пройдіться між прилавками будь-якого ринку — приміром у Бердянську: облавки гнуться під банками, а продавці — перед потенційними клієнтами: купіть, галасують, «майського» медочку! Не мають совісті такі «бізнесмени»: продають хтозна-що, додаючи туди всякі краплі», каже пан Кас’яненко. Справді «майового», по 25—30 гривень за літр, — дуже мало: майже все — підробка з цукру. Спекотливої пори агресивними стають, мовляв, і люди, і комахи. Бджоли регулярно висилали назовні свою «розвідку», проте та щоразу переконувалася: збирати нічого. І бджоли «сиділи» без роботи. А горе-бджолярі варганили «самоноси».

                Медозбір майже завершено. Певні надії були на соняшник, однак і тут спека «перейшла дорогу» бджолам і, звісно ж, бджолярам. Потерпають вони і від повної руйнації сівозмін новими землевласниками чи орендарями паїв, які перестали культивувати еспарцет, гречку, буркун... Колишні уряди зобов’язували сільгоспгосподарства мати по сто бджолосімей (на кожну безоплатно видавали по десять кілограмів цукру) і не менш як десять гектарів медоносних культур. Бо всі розуміли, що це гарантія щедрого не лише медозбору, але й урожаю сільгоспкультур: бджолозапилення на плантаціях, приміром, соняшнику дає 40-відсоткову прибавку.

                Забули про це (чи й не знали?) сучасні землеорендатори. Ось і скоротили посіви медоносних культур. А тут ще й спека додала головного болю і посилила тривогу бджолярам: споконвіку прибуткова галузь стає  нерентабельною. «У нашому обласному товаристві є реєстраційна книга, — каже Володимир Кас’яненко. — Так вона геть уся списана пропозиціями на продаж. Ніхто не купує «хатинки» для бджіл — кожний намагається позбутися вуликів і навіть цілих пасік».

                Досить часто оптовики скуповують геть усе — і справжній мед, і фальшивку. Змішують — і бізнесують, у нечесний спосіб набиваючи свої гаманці і... чужі шлунки. Процес фальшування можна було б і пригальмувати, якби товариство бджолярів мало свій будинок меду. Міський голова Євген Карташов обіцяв виділити приміщення — і дотримав слова. Та виникла низка бюрократичних перепон, позаяк деякі посадовці донині бурчать: «Знайшли проблему!»

                Проблема, очевидно, в тому, що «настирні діди» не вміють і не можуть давати «на лапу»... Нагадали місцевій владі про тривалі поневіряння вони у переддень свого професійного свята (День пасічника відзначали 19 серпня) — толк такий самий. Попри ту обставину, що на ту неділю випало ще й Преображення Господнє. Відтак віруючі бджолярі певні, що такої безбожної  влади ще не знала Україна. Люди остаточно втратили віру, що чимось можна спонукати владоможців до дій на користь їхнього «медоносного» товариства.