Ілюстроване 550-сторінкове видання «Іван Мазепа у сарматсько-роксоланському вимірі високого бароко» (Видавничий центр «Просвіта», 2006) цьогоріч на Всеукраїнському форумі видавців була визнана кращою книгою в номінації «Минувшина». Автори — професор Ростислав Радишевський та співробітник МШУ НАН України Володимир Свербигуз, послуговуючись підтримкою Наукового товариства ім. Шевченка (США), працювали над виданням три роки, вивчаючи архіви Польщі, Росії, західноєвропейських країн.
За словами Володимира Свербигуза, більше половини матеріалу, зібраного в книзі, публікується вперше. Цінним є те, що автори працювали винятково в межах епохи Мазепи, тобто використовували тільки автентичні матеріали тогочасся, абстрагуючись від праць та оцінок подальших істориків і «літописців Мазепіани».
Упродовж роботи автори з сумом констатували, що чимало цікавих і навіть знакових експонатів доби Івана Мазепи вкриваються пилом у сховищах вітчизняних музеїв, недоступні широкому загалу. Трапилося і кілька неприємних викриттів, пов'язаних з мазепинською матеріальною спадщиною, прихованою в музеєзбірнях інших країн. Так, в «Ермітажі», у Санкт-Петербурзі, зберігається у сховищах шабля гетьмана з зображенням козака на руків'ї. Її, переконані фахівці, росіяни по Другій світовій війні викрали з розореного Кракова. А в Краків шабля потрапила, найімовірніше, на початку минулого століття, продана (чи передана?) польським цінителям старовини кимось із українських колекціонерів. Знаючи, як Росія ставиться до реституції культурних цінностей, питання щодо повернення цієї реліквії навіває скептичну відповідь. Утім українські історики таки наполягатимуть, щоб вітчизняне МЗС таки поставило його перед російськими колегами.
Мазепіана — ще незакрита тема, поле для досліджень залишилося чималим, вважає пан Свербигуз. Як приклад він називає Мазепинські конституції, на які посилаються і цар Петро І, і потім Скоропадський. Очевидно, ці «основні закони» доби гетьмана Мазепи були створені ще до Конституції Пилипа Орлика, втім власне тексти не збереглися, принаймні сліди їх наразі невідомі, наголошує дослідник. А отже, Мазепа, таємнича і, на жаль, досі контраверсійна в очах непоінформованих сучасників постать, кличе нових адептів пошуку історичної істини.
У насиченому політико-драматичному сьогоденні напрошуються на згадку події минулих часів, хоча й вони не мають всеукраїнського масштабного розголосу на тлі оскаженілої москальської агресії, і все ж про них теж треба не тільки пам’ятати, а й оприлюднювати суспільному загалові. >>
У 1928 році Андрія Мельника звільнили з «Бриґіток» — львівської тюрми, де він перебував чотири роки за приналежність до Української військової організації (УВО). >>
Київрада цими днями успішно проголосувала ще один пакет змін у рамках знеросійщення публічного простору Києва. Це – один з останніх “дерусифікаційних" пакетів, оскільки процес поступово прямує до закінчення. >>
У Каневі Черкаської області у власність держави передали тисячолітній Успенський (Георгіївський) собор. >>
Статус ботанічної пам’ятки природи надали дубу Славню, що росте в місті Богуслав на Київщині. >>
На засіданні 13 грудня Кабінет міністрів звільнив очільника інституту національної пам'яті Антона Дробовича у зв’язку із закінченням строку призначення на посаду. >>
