Податки — невіддатки-2

      Як уже повідомляла «УМ», окрім централізованих зборів, селяни не застраховані від місцевих податків. У грудні ми друкували листа-скаргу рівненчан із сіл Тутовичі та Цепцевиці, з якими рідна сільська рада побудувала стосунки на орендно-податковій основі за принципом: хочеш пасти корову — плати. Сільському голові Галині Савчик публічна критика від односельців дуже не сподобалася, тож реакція не забарилася. Ми скорочено друкуємо відповідь керівнички сільської ради, якій не відмовиш у підприємливості. Адже питання місцевого землекористування можна було вирішити в інший спосіб, дешевший для родинних бюджетів односельців, але влада пішла теж цілком законним шляхом збільшення надходжень до бюджету сільради. Галина Володимирівна на сто відсотків права в тому, що вона є сільським головою, керівною особою, обраною територіальною громадою на основі загального, прямого виборчого права. Кого обирали — той і має право приймати рішення, що «грунтуються на основі закону і є в інтересах сільських жителів». Пані Савчик переконана, що місцеві податки і платні довідки є саме таким суспільнокорисним способом розв'язання місцевих проблем. Тож змінити її думку можна лише гуртом, спільно, громадою.

      «Із 10 кандидатів на посаду сільського голови обрано мене, — пише Галина Володимирівна, стверджуючи, що в повсякденній роботі відстоює інтереси громади, яка її обрала. — А зараз по суті звинувачень, висловлених на мою адресу:

      1. Сільський голова «не обклав» податками жодного жителя ради. Згідно з новим Земельним кодексом України, який набрав чинності 1 січня 2002 року, «громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби» (ст.ст. 33, 34). Оскільки іншого не дано, колегіальний орган — сесія сільської ради — прийняла рішення № 18 від 2 лютого 2002 року «Про надання земельних ділянок її короткострокову оренду». Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 93, 124 Земельного кодексу, ми вирішили надавати громадянам із земель запасу сільради ділянки для ведення особистого селянського господарства, сінокосіння, випасання худоби в короткострокову оренду строком на п'ять років, починаючи з 2003 року.

      2. Цим же рішенням сільської ради встановлено орендну плату, згідно із Законом України «Про оренду землі» в розмірі не менше ставки земельного податку, а саме:

      рілля — 0,26 гривні за 0,01 га, або 2,60 грн. за десять соток,

      сінокоси — 0,25 грн за 0,01 га, або 2,50 грн за десять соток,

      випас — 0,40 грн за 0,01 га, або 4,00 грн за десять соток.

      3. Цим же рішенням зобов'язано землевпорядника сільської ради Ковальчука, згідно з чинним законодавством, до 01.06.2003 оформити з селянами договори оренди.

      Ще раз звертаю вашу увагу на те, що було рішення сесії сільської ради, а не сільського голови. Окрім того, під час зборів громадян територіальної громади в усіх п'яти селах, у березні 2003 року, людям було досить доступно роз'яснено регулювання земельних відносин згідно з новим Земельним кодексом. На цих же зборах обрано уповноважених осіб від кожного населеного пункту для укладання договорів оренди, як це регламентується статутом територіальної громади.

      Нами розроблено списки-реєстри, де зазначається: порядковий номер, прізвище, ім'я, по батькові господаря двору, кількість орендованої земельної ділянки, що перебуває за межами особистого підсобного господарства, сума орендної плати; чи є орендована земельна ділянка для сінокосіння, сума орендної плати; потім вся загальна сума орендної плати — документ засвідчується підписом господаря двору. На сплачену суму ми виписували квитанцію за формою №24, один екземпляр якої ішов до звіту в касі, інший — в Міжрайонну податкову адміністрацію Сарненського району. Усі здані кошти потрапляють на основний рахунок сільської ради.

      На жаль, є такі громадяни, які категорично відмовилися платити за випас худоби, і нам тяжко це регулювати, оскільки худоба виганяється гуртом, а череду випасають по черзі. Тож я переконана, що лист написали саме ті люди, які відмовляються платити за користування землями запасу.

      До відома: найбільше в нас орендують ріллі — це 40 соток. За них за цілий рік орендна плата становить 10 гривень 40 копійок. Сінокоси надаються лише працівникам соціальної сфери, їх припадає по 10 соток на одного працівника, плата — 2 гривні 50 копійок. З наявних площ випасів на одну дорослу корову чи коня припадає 25 соток, орендна плата за них становить 10 гривень.

      Біля житлових будинків земельні ділянки для ведення особистого господарства незначні — 0,10, 0,15, 0,20, 0,25 гектара. Усі ці землі передані в приватну власність, хоч державні акти на них оформили одиниці, тож знову після 2005 року будуть певні непорозуміння. Решту земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства сільрада надавала в тимчасове користування в різних урочищах, бо за родючістю грунти в нас різні, більше піщані. Із введенням у дію нового ЗК така норма, як тимчасове користування, відпала, тож для приведення у відповідність до діючого законодавства було проведено вище викладену роботу.

      Сільрада в нас велика — у п'яти селах нараховується 1265 дворів, в яких мешкає 5895 осіб, багато багатодітних родин. Відповідно, у нас найбільше на Сарненщині оформляють справи з отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, як непрацюючі громадяни, на оздоровлення тощо. Тільки у 2003 році ми видали 10 120 довідок, за оформлення яких дійсно береться плата — по 50 копійок за кожен документ, згідно з рішенням сесії сільської ради № 32 від 6.02.2003 року «Про збори та інші неоподатковані надходження». Довідки реєструються в пронумерованому і прошнурованому журналі, а виручені кошти надходять на спеціальний рахунок сільської ради. За них купуємо папір, виготовляємо в типографії бланки стандартних довідок, заправляємо картридж комп'ютера. Із громадян пільгової категорії плата за видачу довідок не береться. В апараті сільської ради працює двоє людей із сусідніх сіл, які в обідню перерву обідають в кабінеті, п'ють чай — це аж ніяк не кримінал, а турбота про своє здоров'я».

      Отаке пояснення. Сподіваємося, наші сарненські читачі будуть ним задоволені, а для інших районів досвід рівненчан може бути корисним і повчальним на майбутнє.