Геннадій Москаль: Як мiнiмум, три мiнiстри повиннi на колiнах покаятись перед народом

                З Геннадієм Москалем ми зустрілися в неофіційній обстановці. На зустріч він прийшов пішки, без охорони. «Я вільна людина у невільній країні», — посміхається нині безробітний генерал-лейтенант міліції, який балотується в депутати від «Нашої України—Народної самооборони» за номером 41. Саме тому наша розмова стосувалася найближчих планів відомого у силових структурах фахівця. Адже за своє життя 56-річному Геннадію Москалю довелося очолювати міліцію Закарпаття, Криму та Дніпропетровщини, працювати заступником міністра внутрішніх справ та голови СБУ, «губернатором» Закарпаття та Луганщини, постійним представником Президента в АРК. Жвавості розмові додавало притаманне генералу почуття гумору та схильність, як він сам каже, до гострого слівця в бік опонентів.

«В окопах насидівся»

                — Геннадію Геннадійовичу, зараз ви у незвичній іпостасі: відомий силовик, який постійно працював у виконавчій владі, йде в народні депутати. Чому?

                — Через відсутність дієвого законодавства з боротьби з корупцією. Закон 1995 року морально застарів і не діє. Законодавець не пішов шляхом посилення боротьби з корупцією, а навпаки, шляхом її послаблення. Ще працюючи в системі МВС, я аналізував антикорупційне законодавство високорозвинутих країн, де корупціонер є найлютішим ворогом держави. Цей досвід потрібно враховувати i нам, не вигадуючи власного велосипеда. Треба провести антикорупційні заходи в усіх галузях, прийняти дієві закони. Саме цим планую займатися у парламенті, як би важко не було.

                — Про які саме закони йдеться?

                — Змін потребує закон про державну службу, потрібно розробити цілий пакет антикорупційних змін до адміністративного, кримінального, економічного законодавства. Чому б не ввести податок на нерухомість? Він дуже швидко б зняв питання про корупцію, бо «засвітив» би всіх — хто що має. Але єдиний реєстр нерухомості не створюють, щоб не «повилазили» хати в Дніпропетровську, в Києві, в Донецьку, за кордоном тощо. Тоді як у розвинутих країнах податок на нерухомість є головним, за рахунок якого живуть муніципальні місцеві громади. За таких умов великі престижні міста мають профіцити бюджету, їм нема куди дівати гроші. Але ж наші багатії, потрапивши під купол ВР, не хочуть приймати закони проти себе. Усі держслужбовці, судді, правоохоронці мають проводити розрахунки лише через банки, щоб не було такого, що теща чи сват подарували або брат iз тюрми передав.

                А поки що боротьба з корупцією ведеться лише для галочки. Паперова боротьба, за якої ми загрузли в корупції, далі нікуди. Можна кричати й наказувати, створювати національне бюро розслідування чи ще щось, але це нічого не дасть, доки ми на законодавчому рівні не дамо правоохоронцям ту зброю, з якою вони піднімуться з окопів. Вибачте за фронтову термінологію, але вони всі там сидять й лише інколи пострiлюють, та й то холостими.

                — Виходить, що ви в окопах уже насиділися?

                — Насидівся. Тепер я хочу дати людям «зброю» і підняти їх в атаку, як той замполіт у фільмах про війну, який біг першим.

«Поїду агітувати у Крим і Луганськ»

                — Зрозуміло. Але замполітів уже немає, тож ви плануєте наступати з позицiї керівника Комітету ВР з боротьби з корупцією і оргзлочинністю?

                — Я хочу працювати в цьому комітеті, а як там буде, ким я там буду — рядовим депутатом, головою чи заступником, нікому не відомо. Але сидіти й робити вигляд, що ми боремося з корупцією, я теж не збираюсь. Бо я йду до парламенту, щоб писати закони...

                — ...а не ховатися від них. Це гасло Президента використовує блок «Наша Україна — Народна Самооборона», у списках якої ви балотуєтеся...

                — А мені ховатися нема від кого. Тут я повністю погоджуюся із Президентом, до того ж, враховуючи свій стаж роботи в правоохоронних органах, я вважаю, що народний обранець не повинен ховатися за недоторканністю. Бо ми багато чуємо, що депутат є слугою народу, але в нас виходить, що народ є слугою депутата. Так не повинно бути.

                Я це пережив на власній шкурі, працюючи в різних регіонах України. Явним негідникам, які були депутатами різного рівня, усе сходило з рук завдяки недоторканності. I зараз чимало осіб iз кримінальним минулим рветься за мандатом під купол. Хай їм виборець буде суддею, бо в громадськості вони вже давно асоціюються з одіозними особами.

                — У чому полягає ваша особиста участь у передвиборчій кампанії, чи будете агітувати за блок?

                — Моя думка така: я пропрацював у різних регіонах України — Чернівецька, Закарпатська, Дніпропетровська, Луганська області плюс Крим. Я в ці регіони вільно можу приїхати. Є такі керівники, які бояться приїхати туди, де працювали, щоб люди не заплювали. Але мені боятися нічого, люди завжди мене зупиняють, говорять про наболіле. Тому як кандидат у народні депутати я спокійно можу їхати в ці регіони й говорити з людьми на мітингах, на ринках, в трудових колективах, учбових закладах тощо. Там, де працював, думаю, що завжди знайду підтримку не лише як кандидат, а й підтримку тієї політичної сили, яку я представляю. Днями збираюся в Крим саме з виборчою програмою, потім у Луганськ, а далі як вийде.

Справа Рудьковського не гальмувалася

                — Нещодавно ви від імені блоку «НУНС» заявили, що керівники МВС, Мінтрансу та МНС Цушко, Рудьковський та Шуфрич повинні піти у відставку, бо скомпрометували себе на посадах. Чому така увага саме до цього урядового тріо?

                — Бо це випадкові люди, що провалили роботу в очолюваних відомствах. Я їх просив вийти на телебачення, стати на коліна перед народом України i покаятися за те, що спокусилися на ласу посаду, але не впоралися. Підвели свої політичні сили, уряд і народ, який живе з острахом i в невизначеності. Претензії до інших міністрів теж є, але ці троє... це ж просто наруга над народом. Чим швидше вони підуть не у відпустки, а у відставки, тим швидше з полегшенням зітхне народ. Я б рекомендував секретаріату Президента зробити три медалі «За звiльнення МВС, МНС i Мінтрансу» i нагородити ними Цушка, Шуфрича i Рудьковського, коли вони підуть iз посад.

                — До речі, про Рудьковського. Ви заявляли, що поліція Мюнхена зверталася до МВС щодо перевірки причетності Рудьковського та його брата до відмивання 8,8 мільйона євро та 8 мільйонів доларів через офшорні компанії. Копія цього листа поліції ФРН була й у розпоряджені «УМ», але ж це був 2005 рік, коли заступником міністра внутрішніх справ були ви. Чому справу не було доведено до кінця ще тоді? Чи не гальмувалася ця справа через те, що тодішній керівник МВС Юрій Луценко був вихідцем з СПУ, як i Рудьковський?

                — Та нічого не гальмувалося! Я тоді очолював кримінальний блок і не був членом жодної з партій, як не є партійним до сьогодні. Луценко взяв мене у блок як фахівця. Я просто прихильник «Народної самооборони». А тоді ніхто не заважав слідчим працювати. I слідство встановило, що Рудьковський особисто ходив домовлятися з керівництвом Одеського припортового заводу та попереднім керівництвом «Криворіжсталі» про продаж за заниженим цінами i відправку товару через офшор. Юрій Луценко тут ні до чого, бо й тоді, на посаді міністра, він критикував Рудьковського, вказував на його спільну з Шуфричем нелегальну свердловину.

                Так, такої уваги, як сьогодні, може, цій справі й не приділялося ще й через те, що пан Рудьковський тоді не займав високих посад, був депутатом. Ми поінформували Верховну Раду про реакцію німецьких колег, i що? Що ми могли тоді зробити, коли є депутатська недоторканність, яку ми з вами вже згадували. I так стосовно багатьох «обранців». От «великий правник» пан Головатий (при його політичній кар'єрі я б сховався під стіл i не мурчав) каже нині: а де ж ті подання, які мав готувати Генпрокурор? Які подання? Кому писати? В «общак»? Бо під куполом ВР було спільне гасло: своїх не здавати! Але справа не зникла, наскільки мені відомо, її все ще розслідує обласна міліція Дніпропетровщини.

                З іншого боку, мені цікаво, а куди уряд Януковича дивився, коли призначав на таку високу посаду такого «професіонала», як Рудьковський. Наш блок має до нього масу претензій. Те, що він не має права займати таку посаду, є очевидним для всіх, окрім нього та Соцпартії. Мені закидають: от ви критикуєте Рудьковського, може ви претендуєте на цю посаду. Відповідаю: не претендую, але маю принаймні моральне право, бо я хоч закінчив Чернівецький технікум залізничного транспорту. І знаю, де вагон, а де паровоз. А він вам електровоз від тепловоза не відрізнить. То який це міністр транспорту? Рудьковський — це помилка як СПУ, так і урядової коаліції, i це треба визнати. Бо дійшло вже до того, що кожного дня населення дивиться на екрани, затамувавши подих: чи ще щось, бува, не вибухнуло, не полетіло, не зійшло з рейок?

«Поліцейський», якого налякав Гелетей

                — А от пан Цушко, якого ви називаєте «лежачий поліцейський», чи відповідатиме за штурм Генпрокуратури?

                — Ламати двері — це якесь хлоп'яцтво. А що після? Після гучних заяв, мовляв, усе беру на себе, Цушко виявився боягузом, й утік за кордон. Вибачте, але система МВС має достатньо лікарень, диспансерів, реабілітаційних центрів, інститутів серця (того ж Шалімова), які вважаються одними з кращих у Європі. I якась клініка святого Бернара порівняно з нами, ну це смішно! Міністр не має бути боягузом, першим має стояти, а за ним особовий склад. Але, коли особовий склад не бачить міністра місяцями, де він керує там з підпілля? Один Гелетей його перелякав насмерть, що тут вдієш?

                Щодо відповідальності за скоєне, думаю, вона настане після виборів. У нього два шляхи: або в тюрму, або назад у клініку святого Бернара. В міліцейському середовищі його вже давно оцінили — це найгірший міністр за усі роки незалежності.

                — Уже відомо, що перебування міністра Цушка в німецькій клініці фінансував не бідний заступник міністра транспорту Ігор Урбанський. Як ви це оцінюєте?

                — Ну це корупція! Справа людини — де лікуватися, але за неї має заплатити сім'я або уряд України. Якщо ж за неї платить депутат, кум, товариш, брат — це є міжнародне визнання корупції. Все! Хто такий Урбанський? Член сім'ї? Немає такого права у високопосадовця. Йди з посади, i хай за тебе платить хто завгодно. Тим більше, що пан Урбанський за своє життя прославився лише низкою контрабандних та корупційних скандалів.

Прізвища тих, хто підкладав «Узі» «самооборонцям», відомі

                — Якщо пан Цушко не керує МВС, тоді хто?

                — Це сьогодні, мені здається, некерована структура. Хоча в Кабміні є якесь тіньове керівництво. За моїми даними, МВС готується до участі у виборчій кампанії, що заборонено законодавством, на стороні коаліції. Тому основні питання безпеки людей, крадіжок, пограбувань — для них нині другорядні. Бо йде мобілізація, потрібно дати відсотки, підтримати «гарних хлопців».

                — А є якісь факти на підтвердження?

                — Факти будуть. Ми доб'ємося, щоб понесли покарання ті, хто підклав вибухівку i великий арсенал зброї під штаб «Народної самооборони» наприкінці березня. У мене є усі прізвища тих, хто це робив. Звідки й хто конкретно привозив, підкладав тощо. Я лише чекаю закінчення виборчого процесу. I вже з ВР ми зробимо усе, щоб притягнути їх до відповідальності. Такі напади вже були засуджені, ви пам'ятаєте про підкладання зброї активістам «Пори», іншим громадським організаціям. На сто відсотків показана причетність МВС. Це ж треба: підкладати автомат «Узі» i зброю часів війни з Наполеоном 1812 року! На кого це розраховано? Таку кількість зброї, мабуть, не всі підрозділи Усами бен Ладена мають. Повірте, я сьогодні володiю достатньою інформацією.

                — Інформацію отримуєте від працівників міліції, що не згодні з позицією нинішнього керівництва МВС?

                — А це більше 90%! Це наші союзники i наш електорат, який за нас проголосує без усілякого адмінресурсу. Переважна більшість працівників міліції працює дійсно для людей, має певні принципи, ідеали. I не їхня провина, що в них погані командири. Це провина коаліції, яка нав'язала їм некомпетентного міністра, що ганьбить систему.

                — Ви заявили, що МВС приховує статистику нерозкритих злочинів, маніпулює поганими показниками. Натомість МВС заявляє, що маніпулюєте цифрами ви, й вимагає від вас спростувань.

                — Нічого я не збираюся спростовувати. Чим я маніпулюю? В мене була статистика за перше півріччя, а вони слідом за мною видали статистику за 7 місяців. Але слова не сказали про кількість ДТП, яких за 7 місяців сталося 138 тисяч i у яких загинуло та травмовано 47 тисяч людей! Подивіться «сводки», кожен день як з поля бою! Це неможливо спростувати, бо я користувався справжніми даними. Кричать, що їм недостатньо законів. Вибачте, у вас є урядова коаліція. Не вистачало — чому не ухвалили ті закони, не прийняли?

                Єдине, де я допустив помилку чи то технічно, чи то механічно (i я маю сили її визнати), це коли я заявляв про 2,1 мільйона нерозкритих злочинів станом на кінець першого півріччя. ЗМІ видали 21 мільйон. Мабуть, обмовився. МВС подає 1,9 мільйона, але за 7 місяців. Хіба 200 тисяч злочинів вони розкрили за один місяць? Аж ніяк! Просто зняли їх з обліку за терміном давності. Тож треба закачувати рукави i працювати, а не вступати в полеміку. Я все сказав так, як є. Бо в нас жахливі проблеми щодо боротьби з наркоманією, зростає ринок синтетичних наркотиків, безлад у нелегальній міграції.

Про обличчя i задниці Партії регіонів

                — Окремо про пана Шуфрича. Ваші стосунки доволі специфічні... Як ви сприймаєте його появу в першій п'ятірці Партії регіонів?

                — Пан Шуфрич — політичний клоун, i коли кажуть мені, що п'ятірка Партії регіонів є обличчям партії, то я не погоджуюся. Чому? Бо знаю, що Шуфрич, вибачте, у цій п'ятірці є задницею партії! Це ж настільки скомпрометована людина! От я звертаюся до жінок: шановні жінки, ви можете проголосувати за людину, яка своїй дружині проломила голову? У багатьох скандалах, які були в Україні, він замішаний. Купив собі мандат за 20 гривень, i на Черкащині досі двадцятку «шуфриками» називають. Справу щодо підкупу виборців обов'язково буде поновлено. Виникає питання: невже в Партії регіонів не було людей достойніших? Якби я опинився у шкурі Раїси Богатирьової, то мені було б соромно поруч із ним стояти на сцені. Може, це криза в партії? Чи, може, це партія робить виклик суспільству: «От вам, бачите? Чхали ми на вас! Отримайте Шуфрича». Насправді, від окремих знайомих із «регіонів» знаю, що вони на з'їзді були вкрай обурені присутністю цієї особи у списку, та ще й у п'ятірці. Кажуть: з партії зробили посміховисько!