Мальви над віконницями

                Туристи, котрі приїжджають на батьківщину Богдана Хмельницького — в село Суботів Чигиринського району Черкаської області — і приходять до Іллінської церкви, обов'язково звертають увагу на старовинну хату навпроти. Біла мазанка із зеленими віконницями та вимальованими над ними великими червоними мальвами, мимоволі повертає людей на початок минулого століття. До тієї хати хочеться підійти, постояти біля плетеного з лози тину, взяти з нього в руки древні глечики та макітри, крутнути колесом прядки, що стоїть перед хатою, а ще сісти на широку призьбу, застелену ряднами, і помилуватися чорнобривцями, які цвітуть під хатою. У цьому дворі можна погойдатися на гойдалці, полежати на возі, вдихаючи аромат сухої трави, зібраної в Холодному Яру, і посидіти за столами під очеретом, уплітаючи за обидві щоки український борщ, домашні ковбаси, гречаники, налисники та картоплю, запечену з грибами.

                Господинею хати є Ольга Гугля, недавня працівниця Національного історико-культурного заповідника «Чигирин». Вона каже, що коли Державна програма «Золота підкова Черкащини» почала набирати обертів і до Суботова стало значно більше туристів навідуватися, то постала проблема, де смачно й недорого їх нагодувати. В той час вони з чоловіком — завідувачем відділу заповідника Віктором Гуглею — поруч зі своїм будинком купили стару напівзруйновану хату, де тримали теля та курей. Тоді й прийшла їм ідея відремонтувати старовинну хату, зведену ще в 1914 році, та спробувати приймати там туристів, котрі б хотіли приїхати у Суботів на кілька днів, щоб поблукати Холодним Яром, поспати на лавах та на печі, а ще покуштувати страв, якi  готували у Суботові давним-давно. Так чотири роки тому пані Ольга з музейного працівника, який добре знає історію славної Чигиринщини, перекваліфікувалася на підприємця. Їхня родина відремонтувала стару хату, облаштувавши її так, ніби на календарі не XXI століття, а XIX: для цього збирали по Чигиринщині старовинні рушники, рядна, глиняний посуд.

                «Ця хата унікальна тим, що тут відчувається її дух. Люди в ній ночують на лавах, на печі, потім я везу їх на екскурсію в Холодний Яр, пригощаю стравами, які ми готуємо, як це робили наші бабусі. У своїй кухні ми не використовуємо майонезів, усе варимо в печі та на плиті. У нашому меню 42 страви старовинної української кухні, а ще подаємо до столу варенуху, настояну на десяти травах, меду та сушених грушах», — розповідає «УМ» Ольга Гугля, котра традиційно зустрічає гостей тільки в старовинному українському одязі та з коралами на шиї. А трудитися пані Ользі допомагають її діти — Леся та Іван. «Нерідко дуже втомлюємося: встаємо вдосвіта, о 5-й годині, а лягаємо спати вже після 24-ї. У нас щодня люди, тож треба поїхати в Чигирин за 16 км, закупити продукти, приготувати для них свіженьке. А ще ж і порядок у хаті треба тримати — і піч підбілити, і рушники попрати, і сіно на долівці змінити. Та тільки коли туристи щиро дякують за гостинність — ти забуваєш про втому», — зізнається Ольга Гугля.