Попрощаються з автором таких пісень, як «Московские окна», «Артиллеристы, Сталин дал приказ», «Верные друзья», музики до фільмів «Свинарка і пастух», «Гусарська балада», «Вірні друзі», «О шостій вечора після війни», «Поїзд іде на Схід», «Донецькі шахтарі», автором восьми опер, п'яти балетів, симфонічних концертів, завтра в Москві. Поховають стовпа радянської композиторської школи в його рідному місті Єлєц.
Народжений у 1913 році Тихон Іванович Хренніков був знайомий, учився, спілкувався, працював з усіма класиками тих часів, а деякими навіть керував — 40 років він очолював Спілку композиторів СРСР. «Спілка композиторів була багатющою організацією. Наш бюджет складав двадцять мільйонів рублів на рік, — говорив в одному з інтерв'ю композитор. — У нас були Будинки творчості, пропагандистські організації, концертні. У нас було своє видавництво «Совєтскій композітор». Зараз усе це закінчилось. Усе, що я створював, будував, усе це розгромлено, роздано в оренду, держава зовсім не допомагає Спілці».
Учився син прикажчика з Єльця у самого Фабіана Гнєсіна, його опери ставив Немирович-Данченко, його військові пісні виконував ансамбль імені Алєксандрова, на прем'єру його творів приходили Сталін, Ворошилов, Молотов, йому замовляли пісні для своїх фільмів Пир'єв і Алєксандров (для Любочки Орлової), сам він узявся написати пісню для Алли Пугачової у фільмі «Любов'ю за любов». Композитор працював до останніх днів і притримувався залізного правила: натхнення — це вигадки, головне — робота. Ілюстрував свій принцип словами Чайковського. «Одного разу юний Грабар запитав у Чайковського: «Петре Іллічу, у вас натхнення буває щодня?». Чайковський йому відповів: «Юначе, не говоріть непристойностей. Ніякого натхнення не існує. Є робота. Працюйте, і до вас прийде натхнення і вирішення всіх ваших творчих проблем».
За лояльність до влади і працелюбство радянська імперія щедро нагороджувала композитора. У його «скарбничці» — звання народного артиста СРСР, Героя Соціалістичної праці, чотири ордени Леніна, два ордени Трудового Червоного прапора, орден Пошани, чотири Державні премії СРСР, Ленінська і Державна премії РРФСР тощо. Своє життя в ту епоху Тихон Хренніков описав у книзі «Так це було. Тихон Хренніков про час і про себе».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
