А під балконом — парк, ставок і лебеді

14.08.2007
А під балконом — парк, ставок і лебеді

(Укрінформ.)

      Ще кілька років тому кожен намагався придбати житло якнайближче до центру міста. Навіть вартість квадратних метрів залежала насамперед від того, на якій відстані від головної вулиці розташована твоя квартира. Потім, коли на зміну «совковим» «панелькам» прийшли сучасні будівлі — із довершеними системами опалення, продуманою безпекою, новими комунікаціями, стрілка терезів похитнулася в інший бік. Проте у противників мешкати на околиці завжди був наготові залізний аргумент — інфраструктура та комунікації. Мовляв, нові будинки — це, звичайно, добре, а де ж купити ввечері продуктів, куди відвести на навчання дитину, де провести вільний час?

      З часом цю проблему майже вдалося розв'язати. Будівельники в теперішніх квартирах планують не лише зручне розміщення кухні, вітальні та передпокою, а й міркують дещо глобальніше. Тобто, намагаються вгадати — які основні потреби є у пересічного новосела та як їх можна вдовільнити на етапі проектування того чи іншого мікрорайону. Велосипед, звичайно, ніхто не винаходить, адже саме за такою схемою працюють у розвинених державах світу.

 

Вертоліт на даху

      Візитною карткою столичного Лівобережжя є грандіозна будівля, яка нещодавно виросла у мікрорайоні Позняки. 37 поверхів — такий всеукраїнський рекорд змогли поставити будівельники холдингової компанії «Київміськбуд» усього за три роки роботи на об'єкті. Найвищий житловий будинок в Україні з нетерпінням чекає 1 жовтня. Саме в цей день тут мають з'явитися господарі у 530 збудованих квартирах. А поки що на об'єкті закінчують оздоблювальні роботи.

      ...Запах фарби, лаку не завадив журналістам всеукраїнських видань зрозуміти, що новозбудований будинок, оснащений за останнім словом техніки, — значно комфортніший за житло з «других рук». Якщо театр починається з «вішалки», то під'їзд — з ліфта. Сучасна кабіна, на якій ми швидко піднялися на останній поверх, виявляється, рухалася зі швидкістю 2,5 метра за секунду. Це майже удвічі більше, ніж старенькі ліфти, що гримлять на кожному поверсі, коли тихо повзуть догори. Серед ноу-хау, які можна було тут побачити, — спеціальний пристрій для вимірювання коливань будинку, встановлений на даху. Саме тут, як запевняють проектувальники, при великому бажанні можна посадити і... вертоліт. Адже мало яка може виникнути нагальна потреба.

      Водночас, перебуваючи на даху на рівні сорокового поверху, ловимо себе на думці, що літальні апарати в небі здаються ближчими, а численні архітектурні витвори меншого розміру внизу видаються іграшковими та наче несправжніми. З найвищого оглядового майданчика України, мов на долоні, видно весь лівий та частину правого берега Дніпра.

      У цьому ж мікрорайоні Домобудівний комбінат № 4 на замовлення «Київміськбуду» споруджує ще один будинок-велетень, який планують здати у грудні місяці цього року. Усі 686 квартир уже мають своїх власників ще до закінчення будівництва. Праворуч підіймаються поверхи житлового комплексу, до якого входять три дещо меншi будинки та двоповерховi прибудованi приміщення з басейнами, ресторанами, фітнес-студіями.

      До речі, це не єдиний досвід будівництва «Київміськбудом» цілих міні-міст, забезпечених усім необхідним. «Осокорки, 6-й мікрорайон» — величезна територія, на якій планується поселити близько 11 тисяч жителів. Згідно з генеральним планом забудови, на цьому місці невдовзі з'являться дві школи, дитячий садок, спортивний зал, який працюватиме цілодобово, офісний центр, паркінг, каплиця, клуб. Будівництво проводиться в кілька етапів. Чотири будинки вже «ожили», зустрівши своїх мешканців. Подекуди можна ще побачити написи «продається», але на ігрових майданчиках уже бавляться діти, а на перших поверхах відкриваються перукарні, кафе, а також невеличкі магазинчики для «екстрених» виходів по хліб.

      Зовсім поруч знаходиться «2-й мікрорайон «Позняки». Сьогодні це вже впорядкований будівельний майданчик, на якому трудиться ВАТ «Підземшляхбуд». Ця організація, всупереч своїй назві, опанувала й наземне будівництво. Розмаху підприємства можна тільки позаздрити. На 42 гектарах воно планує побудувати 40 будинків, спортивні оздоровчі комплекси, дві школи, дитячий садок, два паркінги, басейн, озеро.

       Загалом «Київміськбуд» працює нині на п'яти будівельних ділянках столиці. Родзинка мікрорайону «Осокорки 9А» — торговельно-розважальний центр поблизу двох сучасних будинків. Над втіленням ідеї нині працюють структури холдингу — трест «Київміськбуд-3» та компанія «Солстрой».

      Активно забудовують нині столичну вулицю Саперно-Слобідську. На вікнах декількох новобудов уже з'явилися штори та вазони. Це означає, що квартири прийняли перших мешканців. Ще кілька висоток і підземний торговельно-розважальний центр — поки що тільки на кресленнях архітекторів. А поруч — ігрові атракціони для дітей, спортивний майданчик, зона відпочинку тощо. Будівництво стартуватиме після того, як «Київміськбуд» укладе угоди про відселення з власниками декількох приватних садиб.

Нові парти чекають...

      Мешкати навіть у найсучасніших житлових комплексах неможливо без відповідної соціальної інфраструктури. Тобто шкіл, дитячих садочків, магазинів, навіть пожежних депо. «Вирівняти» ситуацію — завдання непросте. Головна складність у тому, що, як правило, такі проекти фінансуються з місцевого бюджету і часто-густо залишаються без необхідних коштів. Так, заборгованість об'єктів міського замовлення станом на 1 липня 2007 року становить 27,4 мільйона гривень. Незважаючи на це, дві школи в мікрорайонах Позняки та Жуляни уже 1 вересня відкриють свої двері для маленьких мешканців навколишніх будинків.

      ...На вулиці Анни Ахматової, серед багатоповерхівок за два роки виросла симпатична будівля. Унікальна вона тим, що поєднує в собі дитячий садочок та молодші класи середньої школи. Сюди в перший день осені прийде 200 дітей. До Дня знань тут уже підготувалися, як належить: у спальнях стоять ліжечка, на подвір'ї обладнаний різноманітними архітектурними формами дитячий майданчик, в їдальню завезене необхідне обладнання, а вчительська кімната вже чекає педагогів. Є групові, ігрові кімнати, комп'ютерні класи, маленький басейн, актовий зал, де вже стоять стільчики для маленьких глядачів і в майбутньому будуть проходити святкові заходи. Незвично просторе приміщення спортивного залу, розташоване на верхньому поверсі. Тут зробили наливну підлогу, яка значно м'якша від паркету. Загалом дитячий садочок-школа добре вписується в архітектуру мікрорайону і навряд чи буде страждати від нестачі вихованців, адже навколо — одні багатоповерхівки. Цей заклад побудував ВАТ Трест «Міськбуд-4», який традиційно спеціалізується на таких об'єктах.

      Він же прийшов на допомогу мешканцям мікрорайону Жуляни, де діти продовжували ходити до школи, збудованої ще в довоєнні роки. Стару будівлю знесено, і на її місці сьогодні вже закінчуються роботи з облаштування нової загальноосвітньої школи № 279, яка в нинішньому навчальному році прийматиме понад 600 учнів із Жулян та навколишнього приватного та котеджного секторів. Її без перебільшення можна назвати цілим навчальним комплексом. Заклад має спортивний центр, центр дозвілля, бібліотеку, комп'ютерні класи, спеціалізовані кабінети, різноманітні майстерні. Будівельники озеленили територію площею 2,5 гектара, на якій будуть розміщені стадіон, два спортивні майданчики, бігові доріжки. Потурбувалися і про вчителів. Неподалік уже зведено будинок учителя на шість квартир. Тобто частина сімей педагогів, які працюватимуть у цій школі, матимуть можливість бути поряд зі своїм робочим місцем.

      Ще декілька шкіл «Київміськбуд» зводить «просто» для мешканців столиці. Зокрема, компанія будує школу на вулиці Кавказькій. На вулиці Жмеринській невдовзі з'явиться реконструйована середня школа № 76 із добудовою, Червонозоряний проспект прикрасить оновлена 144-та школа. Активно проходить будівництво педагогічного коледжу на вул. Маршала Тимошенка, 13б.

З будівельного майданчика — в костюмі та краватці

      Часи, коли будівельники жили в пошарпаних вагончиках, де холодно взимку і спекотно влітку, вже минули. Принаймні на будівельних об'єктах «Київміськбуду». Корпоративний стандарт будівельного майданчика — це документ, який забезпечує дотримання належних побутових умов для робітників. Він чітко регламентує вимоги з техніки безпеки, організації роботи, прибирання, а також організації так званих побутових містечок.

      ...За парканом гуркоче кран, піднімають вантажі, кладуть цеглу, а тут тиха, затишна атмосфера. Ми знаходимося у побутовому містечку Домобудівного комбінату № 4, буквально за кілька метрів від каркаса нового будинку. Саме сюди приходять робітники, щоб прийняти душ, переодягнутися, пообідати і просто відпочити. Двоповерхові будиночки, з яких складається їхній «офіс», обладнано всім необхідним, є навіть мікрохвильові печі. А навколо — зелень у буйстві квітів. Оазис!

      «Змінюється ставлення до представників робочих професій на будівництві. Поняття про некваліфіковану робочу силу стає неактуальним. Ми робимо все для того, щоб побутові умови робітників, які в нас працюють, були достойними», — запевнив старший віце-президент холдингової компанії Василь Можар. Одночасно з поліпшенням побутових умов «Київміськбуд» регулярно підвищує рівень оплати праці будівельників. Сьогодні середня заробітна плата — 2000 гривень і це, як кажуть, не межа.

Підступи корпоративності

      До складу «Київміськбуду» входять найбільші будівельні компанії Києва. Якщо раніше тільки холдинг забезпечував їх замовленнями на будівництво, то нині вони самі активно включаються в цей процес і самостійно освоюють нові майданчики. Або ж беруть участь у спільних проектах із власниками земельних ділянок. Втім, як це часто буває, успіхи будівельної організації викликають не тільки приступи заздрості, а й нестримне бажання заволодіти хоча б часткою її активів. Керівництво не приховує, що нині стала реальною загроза розпродажу акцій підприємств, незаконного перерозподілу капіталу у ряді акціонерних товариств холдингу. Рейдерство та корпоративні конфлікти ставлять під загрозу всі набутки та досягнення, можуть дестабілізувати роботу підприємств.

      Але холдинг захищатиметься від спроб недружніх поглинань. Президент «Київміськбуду» Петро Шилюк бачить витоки проблеми в розподілі акцій компанії. «Наше акціонерне товариство володіє 20 відсотками акцій, а громада міста Києва — 80 відсотками, — зауважує голова правління холдингу. — За відсутності пропорцій дуже важко працювати. Якби холдингова компанія мала 49 відсотків, а громада — 51 відсоток акцій, то можна було б говорити про якийсь контроль. А на сьогоднішній день громада міста Києва може прийняти будь-яке рішення одним пакетом акцій. Єдиний вихід — потрібно закріпити корпоративні права холдингової компанії».

      Загроза, що пакет акцій може «вислизнути» та опинитися у чужих руках, — не просто слова. Адже охочих стати «співзасновниками» найбільшої будівельної компанії України, прийти на все готове — звичайно ж, не бракує. Сьогодні є очевидним — сфера корпоративних відносин потребує невідкладного лікування. Ініціювати ухвалення корпоративного кодексу, який би встановлював чіткі й зрозумілі «правила гри в бізнес» для всіх учасників — це, мабуть, найдієвіший правильний крок, який може зробити керівництво холдингу в цій ситуації.

      Шкода, якщо незаконні махінації зведуть нанівець п'ятдесятирічний досвід роботи, напрацьовані роками зв'язки та авторитет, успіхи та плани діяльності в регіонах, якими зараз може пишатися компанія.

      Наразі «Київміськбуд» першим розробив та втілив у життя програму спорудження житла за рахунок залучення приватних інвестицій громадян під назвою «народний проект». Сьогодні тисячі киян із середнім рівнем достатку мають власні квартири, не бояться за своє майбутнє і майбутнє своїх дітей. Саме ця команда будуватиме житло для потерпілих від сумнозвісної афери фірми «Еліта-Центр». Завдяки «Київміськбуду» на Солом'янській площі нарешті отримав право на життя будинок, добре відомий мешканцям міста. Це приміщення майбутнього Апеляційного суду України, яке недобудованим простояло десять років у аварійному стані. Саме холдингова компанія вже зараз активно почала підготовку міста до «Євро—2012».

      Компанія ввела у першому півріччі цього року 13 житлових будинків загальною площею 272,1 тисячі квадратних метрів. Проте не тільки статистика свідчить про досягнення «Київміськбуду». Результати роботи компанії можна побачити на власні очі. Поступово змінюється зовнішній вигляд тримільйонного мегаполіса, то там, то там виростають нові будинки, сучасні, нові, зручні та доступні. І як запевнив президент холдингу Петро Шилюк — успішно справилися iз завданнями в першому півріччі, то і в другому матимемо ще кращі показники».

Наталія АЛАНДАРЕНКО,
Олег ГАНСЬКИЙ.
  • Пий до дна. Це корисно

    Хоча мешканцям України гріх скаржитися на брак питної води, проте більшість громадян нашої держави таки не відає, що п’є. І не тому, що вони байдужі до свого здоров’я. Просто в культурі споживання Н2О у нас ще не склалися традиції лабораторних досліджень якості води, взятої з криниць власних обійсть, не кажучи вже про аналізи хлорованої «гримучої суміші», що тече поржавілими водогонами на кухні міських квартир. Однак вітчизняні науковці–медики б’ють на сполох: вода стає однією з основних причин зростання захворюваності українців, зокрема зашлакованості кровоносних судин, холециститів, виразок шлунка, вірусного гепатиту А і навіть порушень функцій головного мозку.

    Розвинуті країни світу цю загрозливу проблему успішно розв’язують шляхом збільшення видобутку і споживання природної столової води з мінералізацію менше 1,0 г/куб. дм, добутої із надр екологічно чистих територій. >>

  • Тут не стрiляти!

    Уряд підтримав постанову про «Про затвердження такс для обчислення розміру збитків від порушень законодавства про природно–заповідний фонд», якою передбачено уп’ятеро підвищити штрафи за нищення диких тварин і птахів, незаконну вирубку дерев та забруднення земель. Відтепер за несанкціонований проїзд територією заповідників доведеться викласти вже не кілька десятків, а кількасот гривень, а саме — 208 грн. за легковий автомобіль (раніше — 40 грн.), а за машину більших габаритів, приміром, автобус — 286 грн. (раніше — 55 грн.). >>

  • Великі претензії короткого метра

    Фестиваль короткометражних фільмів Wiz–Art у мистецькому просторі країни дебютував як однойменний фестиваль мистецтв 2008 року. З того часу, дещо переінакшивши назву, Wiz–Art є обов’язковим атрибутом літнього Львова. Цього року шостий фестиваль короткометражок зробив помітний маневр у бік масового глядача, увазі якого була запропонована серія спеціальних сеансів за межами центру Львова. Таким чином львівська периферія стала майданчиком для безкоштовного перегляду кіно від фестивалю Wiz–Art. Глядачі подивилися 20 короткометражних стрічок. Серед яких була і відома «Алкоголічка» Юлії Гонтарук, яка вже заявила про себе на кількох фестивалях, у тому числі — й на «Золотому абрикосі» в Єревані. Публіка «на районах» переглянула дві спеціально сформовані програми — «Вічно молоді» та «Помста підлітків». >>

  • Поле битви

    У Тальнівському районі сільськогосподарське товариство «Урочище Журавське» не може добитися законного права господарювати на орендованiй землі. Бо тими гектарами самовільно користується інше тамтешнє ТОВ «ВП Імпульс Плюс». >>

  • А тоді — «горбатий»!

    «Водії автомобілів «Запорожець» мають право не дотримуватися правил дорожнього руху, не зупинятися на вимогу інспекторів ДАІ, керувати автомобілем у нетверезому стані, не платити за паркову», — такі жартівливі «права» можна прочитати у водійських посвідченнях членів столичного клубу власників «Запорожців». Адже своїх «залізних коней» вони вважають особливими. І небезпідставно. Перша партія цих малолітражок зійшла з конвеєра 22 листопада 1960 року. Відтак деяким «горбатим» уже «стукнуло» по півстоліття. А вони й досі бігають нашими дорогами!

    Перше авто моделі ЗАЗ–965 вийшло з експериментального цеху 18 червня 1959–го, і до кінця року було виготовлено 30 машин. А 18 липня 1960 року два автомобілі було презентовано кремлівським вождям Микиті Хрущову і Леоніду Брежнєву. У серпні п’ять машин ЗАЗ–965 пригнали до Москви для лабораторних випробувань. А вже у жовтні завод «Комунар» розпочав серійний випуск «малюків». >>

  • Вареник–рятівник

    50 видів вареників, млинці з м’ясом, сиром, капустою та ще й традиційні українські «Хріновуха» та «Медовуха» — ось далеко не повний список того, що проїжджі автобаном «Київ—Одеса» могли безкоштовно скуштувати в неділю на 236–му кілометрі траси. Саме там для всіх подорожуючих та відвідувачів мережі ресторанів «Батьківська хата» великий оригінал і народний ресторатор Михайло Поплавський відкрив «Пам’ятник варенику, який переміг кризу 2009 року».

    Оскільки подія припала на переддень посту, то присутні скористались чи не останньою в найближчі сім тижнів можливістю розважитись: хто з пам’ятником фотографувався, хто м’яса наїдався. Проте більшість танцювала, пританцьовувала, а ще підспівувала запальні українські пісні — на честь відкриття пам’ятника варенику вони лунали весь день. >>