Сидить випускник театрального інституту і думає: «От талант пропадає! Куди податись? Де працювати, доки Новий рік не настане? А там знову моя роль? Дід Мороз? Хоч шанувальники й малі, але тоді я буду в зеніті слави». Як працевлаштовуються випускники театральних вузів? Чи готують театри їм широкі обійми? Якою ціною дається те, що ми невимушено дивимося на канапах та в зручних глядацьких кріслах? Наскільки просто знайти своє місце під сонцем молодому актору? Ці запитання «УМ» спробувала з'ясувати в цьогорічних випускників та викладачів головного постачальника працівників сцени в Україні — Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого. У 2007 році театральний вуз випустив 46 акторів: «російський курс» (керівник — народний артист України Микола Рушковський) дав 19 лицедіїв, один «український курс» (керівник — голова СТД Лесь Танюк) — 15, другий «український» (керівник — заслужений діяч мистецтв України Юрій Висоцький) — 12 майбутніх «зірок». Більшість із них уже при ділі — восени знайомство зі знаменитими акторами, які тепер будуть колегами.