Хіба волають мери, як каси повні?

      Відразу після вдалого бюджетного «бліцкригу» уряду Януковича голова Луганської облдержадміністрації Олександр Єфремов надіслав йому свої щирі вітання з перемогою (мабуть, над здоровим глуздом), а журналістам наступного дня із захопленням розповідав, що бюджет області зросте більш як на 300 мільйонів гривень; мало того, виділені на вугільну галузь 4,2 мільярда дозволять погасити борги із зарплати шахтарям. Однак ейфорія вірнопідданого «губернатора» тривала дуже недовго. Як тільки до нього дійшло, що саме втнув Кабмін, Олександр Сергійович заспівав дещо інші пісні — в мінорній тональності. По-перше, ніяких «більше 300 мільйонів» немає — є 289 млн. грн. прибавки. Але це — дрібниці. Виявляється, лише 7,2 відсотка всіх коштів обласного «гаманця» він зможе витратити на розвиток. Решта — так звані захищені статті: зарплата бюджетникам, розрахунки за енергоносії для бюджетних установ, харчування.

      Як на мене, це було б і добре, бо надто вже в нинішньої луганської влади чухаються руки або монумент якийсь недолугий спорудити, або храм, причому обов'язково Московського патріархату. Тепер, можна сподіватися, цим хлопцям буде не до монументів. Та справа в тому, що власне обласний бюджет, тобто той, коштами якого має розпоряджатися обласна влада, формується на дві третини з трансфертів та субвенцій держбюджету, решта — з прибуткового податку на громадян, і зовсім мало — за рахунок діяльності самої облдержадміністрації. Тому обласні керманичі можуть сьогодні спати відносно спокійно: свій бюджет вони можуть виконати без зайвого перенапруження. А от у містах загрозу оцінили по-справжньому.

      Місто Лисичанськ ніколи не викликало в обласного начальства негативних емоцій. Мер міста Валерій Бондаренко ніколи не педалював теми самодостатності органів місцевого самоуправління і з областю намагався дружити. Про що свідчить уже другий орден, отриманий ним з рук особисто Леоніда Даниловича на святковому засіданні на честь 65-річчя Луганської області. Якби був у немилості в Єфремова або голови облради Віктора Тихонова, ніхто б його до нагороди не представив.

      Утім це дійсно тямущий міський голова, який примудрився так перебудувати роботу комунального господарства, що жеки в нього тепер уже й ремонтом квартир займаються, а не латанням стояків. Власне кажучи, про успіхи Лисичанська в комунальній сфері я чув, однак не надавав цим чуткам великого значення: мало там що може собі дозволити місто, в якому розташований знаменитий «ЛиНОС»... Помилку свою усвідомив, коли почалися бюджетні страждання.

      Слід сказати, про бюджет я теж дізнався випадково. Часто доводилося телефонувати до Лисичанського міськвиконкому з приводу акцій колективу «Лисичанської соди», і одного разу почув, що 26 грудня минулого року до Лисичанська запрошують обласну пресу. «Упав на хвіст». Думав — везуть з приводу проблем на содовому, виявилося — традиційна зустріч із мером на місцевій телестудії за підсумками року. Так от, коли Валерій Володимирович говорив (дивлячись у камеру) про підсумки року, голос у нього був рівний, спокійний, а от коли перейшов до планів на рік 2004-й...

      Що мене особисто вразило, так це розмір міського бюджету Лисичанська: 38 мільйонів гривень. Як на місто із 135-тисячним населенням — мабуть, і непогано. Але ж «ЛиНОС»! Говорячи про бюджет нинішнього року, і Прем'єр, і голова Луганської облради стверджували, що більше 40 відсотків зібраних податків залишатиметься на територіях. На жаль, межі цих «територій» не були окреслені. Тому що нафтопереробний завод за 11 місяців сплатив до держскарбниці... 441 мільйон. Ще 98 з половиною мільйонів додали решта лисичанських підприємств та фізичних осіб. Загалом — майже 540 мільйонів. А місту залишили 38. Сім відсотків. А де ж сорок? Зрозуміло, не кожному місту так щастить із нафтопереробними гігантами. Та, по-перше, він мало не дві п'ятирічки простоював, а за цей час інфраструктура міста теж не поліпшувалася. По-друге, повітря «ЛиНОС» не озонує, тому можна було б ще дещицю залишити місту чи якимось місцевим службам на нейтралізацію цих викидів і на поліпшення здоров'я городян.

      Однак Бондаренко не скаржився. Але, коли перейшли до планів на 2004-й, він собі дозволив підвищити тон. За словами міського голови, обсяг доходів місту залишили на рівні 2003-го і навіть трохи, на півмільйона, зменшили. Та проблема не в цьому, а в тому, що наш «соціальний» уряд не потурбувався про реальність наповнення бюджету. І виходить, що зниження ставки прибуткового податку на громадян до 13 відсотків відразу знекровлює лисичанський бюджет на 6,5—7 мільйонів (у нинішньому році ця ставка складала 19 відсотків, а розмір середньої місячної зарплатні по місту дорівнював 505 гривням). Ще така ж сума вимивається з огляду на мінімальний рівень зарплати у 205 гривень. Отже, загальний дефіцит, за оцінкою мера, становить на 2004-й рік 13—15 мільйонів.

      «Ну я не знаю, кому потрібні такі показники, — заявив Валерій Володимирович на телепрес-конференції. — Цифра, яка закладена і доведена нам Міністерством фінансів, Кабміном — навіть там, стосовно прибуткового податку — мінус 2 мільйони на рік. Тобто фактично 36 мільйонів. Ми чули від керівників уряду, керівників Верховної Ради, що це найбільш соціальний бюджет. Який соціальний бюджет?.. Ось ми в цьому році надали допомоги тисяч на двісті — я по понеділках приймаю людей, працює комісія... Адже такої можливості сьогодні не буде. Я 15 років займаюся бюджетом. Мене обдурити неможливо. Кого вони збираються обдурити, я не знаю...»

      А й справді: люди за допомогою йдуть до місцевої влади. Стара бабуся з мізерною пенсією чи інвалід не те, що до Януковича, а й до Єфремова в Луганськ не поїде — нема за що. Єдиний порятунок — це міськвиконком. А в того в касі вітер свище. Тепер уряд Януковича оговтався після «перемоги» і вже подав до Верховної Ради проект про майже півтори тисячі змін до Закону про бюджет. Порозумнішав? Чи ще щось новеньке вигадав? Як на виборчу кампанію ще зекономити...