Спортивна споруда в центрі Києва, відома під назвою «криті корти НСК «Олімпійський». У нижньому залі — два тенісні майданчики на дошках, впритул до яких, за сіткою, розстелили свій килим гімнастки зі Школи Дерюгіних. Світла, здається, замало навіть для того, аби просто щось роздивитися, не кажучи вже про потреби спортсменок, які мають вправлятися зі своїми предметами. Приплив свіжого повітря забезпечують лише два віконця. У таких умовах тренуються елітні українські грації.
Серед них — Наталія Годунко. Її вже тривалий час вважають однією з кращих «художниць» світу, але суддівські ігрища не дозволяють дівчині сповна отримати те, на що вона заслуговує, віддаючи спорту всю себе. Під час розмови з кореспондентом «УМ» Наталя виглядала то стомленою, то задумливою, то впевненою у собі, а то й трохи ображеною; часом в очах зблискують «бiсики». Усе в залежності від того, про що йдеться — про гімнастику, тренування, непрості стосунки з тренером чи життя поза спортом і бажання мати машину малиново-салатового кольору з відкидним дахом. Після розмови гімнастка з блискучим камінцем у зубі і маленьким татуюванням на вусі («просто так — для себе») йде на вечірнє тренування. Навіть застуда не може стати приводом, щоб його пропустити.
