Мертвий сезон — це майже не метафора, це — на межі соціалістичного реалізму. Кволо-кволо десь випірне якийсь мистець із виставкою чи концертом, і то здебільшого до дати, — і тиша. Творчі люди зачаїлися до осені, вони хоч і творчі, але теж люди — хочуть на курорт, треба оздоровити дітей, обійти дачу чи просто плюнути на все і побайдикувати. А ми сидимо у Києві, нудьгуємо за бурхливим культурним життям і чіпляємося до креатиffних особистостей із банальними запитаннями: як марнуєте літо? чим потішите восени? яка ідея відвідала таку мудру голову?
Павло Вольвач, письменник:
«Працюю. А творчість — скільки вистачає часу, та й щось мене не надихає така спека. А головне — задуха в усіх сенсах, не лише в кліматичному. Я, на жаль, не можу назвати себе письменником, надуваючи щоки, як це робили раніше ті громадяни, що були офіційними письменниками. Та я й не знаю зараз таких, за винятком двох-, трьох серед сучасних. Тому треба працювати, я ж журналіст — бігаю, працюю. Думаю у вересні поїхати в Туреччину. Поки вдалося проскочити в рідне Запоріжжя. Здавалося б, степове місто, спека, липень, що в цьому хорошого? Але за тиждень відпочив, можливо, як ніде. На мене взагалі діяли і завжди діють вулиці, асфальт, повітря, спека рідного міста. Це був цілющий відпочинок. А крім того, побував на хуторі Сіножать під Кременцем у приятеля — поета Івана Потія. І для мене як для жителя степового краю, а тим більше виходця з індустріального асфальтного міста, це було щось нове, коли суцільні ліси, хутір».
Віктор Анісімов, дизайнер:
«З 15 липня наші співробітники вийшли з відпусток і ми працюємо над новою колекцією для торгової марки VAVA. Це вже четверта колекція для нашого спільного з футболістом Владиславом Ващуком модного бренду. На 11 жовтня запланований показ, і весь цей час будемо шити те, що придумав. А щодо відпочинку, я зазвичай кажу: «я не напружуюсь». Тобто зміна сфер діяльності, спілкування з друзями, заняття спортом і переїзд з одного міста в інше. Взагалі, щоб бути постійно в формі, треба себе не «заїздити» в одному амплуа».
Тіна Кароль, співачка:
За словами піар-менеджера артистки Павла Підіпригори, Тіна знімає кліп на нову пісню «Люблю его», режисер, звичайно ж, Алан Бадоєв, він же — арт-продюсер Тіни. В ці дні у співачки запланований невеликий тур по Криму. Крім того, вона зараз записує новий альбом і готується до великого, всеукраїнського, туру по 27 містах, який стартує в жовтні.
Михайло Іллєнко, кінорежисер:
«Я — кінорежисер. І тут є один такий нюанс — ця професія не зупиняється і не припиняється. Знаєте, є навіть така притча, що режисер сидить тижнями, в стіну дивиться, і йому кажуть: «Ти якось розважся», а він: «Не заважайте, я працюю». А коли на знімальному майданчику трапляються різні неприємності, казуси і хтось каже: «Ви б відпочили», режисер відповідає: «Не заважайте, я відпочиваю». Тобто це така професія, коли зйомки — це відпочинок, а все, що між зйомками, — це серйозна робота. Написав книжку «Шпори для абітурієнта», — ця книжка про те, як люди навчаються режисерському ремеслу. Вона вже надрукована. Сподіваюсь видати ще одну книжку про фільми, які пройшли через фестиваль «Відкрита ніч». Я б сказав, що це абсолютно фантастична галерея заборонених фільмів, автори яких мають міжнародне визнання, але не мають його в Україні. Це така своєрідна «Червона книга українського кіно». Щодо фестивалю, то я вже 12-й рік без перерви працюю над ним, я його арт-директор. І що далі, то більше цікавих фільмів. Фестиваль їздить, хоч і не дуже багато. Минулого року був у Полтаві, Харкові, Донецьку, Львові. Це дуже серйозна робота — пропаганда нашого кіно. А щодо притчі, яку згадував, то я якраз готуюсь до зйомок, сиджу перед стіною і дивлюсь. На жаль, стіною є наша система запуску фільмів, яку подолати не вдається. Принаймні я вже сьомий рік намагаюсь запустити фільм «Толока», і щось нічого не виходить. Держава чомусь обрала інший шлях — вона купує іноземне кіно, а своєму ходу не дає».
Олег Собчук, лідер гурту «СКАЙ»:
«У вільний час я відпочиваю в Карпатах, дуже люблю гори, їхню культуру. Ми з друзями ходили по хребту Явірник, були біля Женевського водоспаду. Крім того, ми активно репетируємо і концертуємо. Нові пісні в студії уже записали, тепер чекаємо слушного часу, тобто осені, щоб випустити свіжий альбом».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
