Після трагедії на львівській залізниці Партія зелених України була першою політичною силою, що прибула до Буського району та допомогла людям. «Фосфорна» катастрофа має довгостроковий характер, і, на думку зелених, гасінням пожежі проблема не вирішена. Заражені фосфором території становлять серйозну екологічну небезпеку для жителів районів Львівської області. Адже до грунту та в атмосферу потрапили токсичні речовини, що є загрозою для здоров'я людей. Перші дні трагедії були відзначені тим, що людям не повідомили ні про специфіку аварії на залізниці, ні про можливі наслідки. Керівник штабу ПЗУ з ліквідації наслідків техногенної катастрофи Володимир Чернецький відзначив: «З самого початку людей не поінформували про те, що відбувається насправді. Місцеві жителі були розгублені, вони не знали, що треба робити — їхати або залишатися. Відсутність перших і необхідних засобів захисту збільшила проблему. Масово почалися скарги на нудоту, різь в очах, головний біль та загальну слабкість». Упродовж декількох днів штаб ПЗУ доставив мінеральну воду в села Ожидів, Йосипівка, Янгелівка, Закомар’я, Кути, Чишки, Хватів, Брахівка, Соколівка, Заболотці, Висоцьке, Лугове, Малі Переліски, Великі Переліски. Також окремо були привезені медикаменти та додатково передані в села Ражнів, Руда Бродівська, Вовковатиця, Велин. «Ми в обов'язковому порядку забезпечимо необхідними ліками всі районні лікарні й допоможемо Львiвськiй обласній адмiнiстрацiї вивезти дітей в екологічно безпечні регіони», — відзначив Володимир Чернецький.
Інцидент на Львівщині показав, у якій небезпеці перебувають і наскільки не захищені українці. Запевняння влади, що всі показники в нормі, викликали стурбованість у середовищі екологів, що змусило їх звернутися до міжнародної громадськості по допомогу в проведенні якісного екологічного моніторингу. У свою чергу, сама організація усунення наслідків катастрофи теж викликала обурення в середовищі експертів. Зокрема, фахівець з питань ядерної енергетики Микола Карпан вважає дії влади непродуманими: «Вчасно сповістити народ про небезпеку не можуть, як і в 1986 році. Система оповіщення цивільної оборони за допомогою провідного радіо знищена. Оперативні сили МНС виїжджають на місце аварії без необхідної інформації, як на прогулянку, — нічого не знають та нічим не захищені. Евакуювати населення як раніше, з опорою на державний транспорт (авто- й залізничний), уже не доводиться. Тепер великі автопарки здебільшого знищені. Та й вивозити людей нікуди. Приватизація знищила державні пансіонати, готелі, будинки відпочинку й піонерські табори». Експерт упевнений, що заходи з ліквідації наслідків аварії поверхові та показові, розроблені в аварійних центрах «плани порятунку» так і залишаться на папері. «Я вже мовчу про повну технічну безпорадність цих горе-керівників, якщо вони навіть прості заводи з переробки радіоактивних відходів у чорнобильській зоні вже 10 років не можуть побудувати на подаровані Європою гроші. У даній ситуації на кого можна сподіватися? Тільки на себе. Необхідно поєднати зусилля в побудові справжнього громадянського суспільства, та слід починати з реальних дій в екології. Інакше Україну незабаром щільно покриють мертві зони різноманітного походження, між якими будуть снувати чужі, небезпечні, транзитні й з доставкою до нашого порога отруйні вантажі», — переконаний Микола Карпан.
Зелені мають серйозний намір відстоювати правду до кінця, з цього приводу керівник секретаріату Партії зелених України Наталя Коваль відзначила, що ПЗУ готова взяти на себе весь юридичний супровід судових процесів iз відшкодування матеріального й морального збитку потерпілим від аварії на залізниці: «У зв'язку з порушеним правом на безпечне для життя й здоров'я довкілля ми надамо для постраждалих жителів Львівської області юридичну допомогу для того, щоб люди одержали моральну й матеріальну компенсацію за спричинений їм збиток». Партія має великий досвід із захисту прав людини, за останній рік ПЗУ ініціювала й провела більше 600 судових процесів у всіх регіонах країни, які стосуються екологічної безпеки.
Тому можна спрогнозувати, що незабаром жителі Львівщини, які постраждали від фосфорної катастрофи, зможуть одержати хоча б грошову компенсацію. Раніше ПЗУ відкрила розрахунковий рахунок в АКБ «Трансбанк» для залучення коштів на ліквідацію наслідків техногенної катастрофи на Львівщині.
Дочка Шона Карра, більше відомого як зятя Юлії Тимошенко, трохи підпсувала «страждально–войовничий» імідж своєї непрямої «бабусі». Завдяки їй усі дізналися, що торік Юля Володимирівна непогано відпочила в Іспанії. А сайту «Таблоїд» стало відомо, що за свій кількатижневий релакс Тимошенко платила по 7 тисяч євро за добу. >>
«Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...». >>
«Хобі, що стало стихійним лихом» — так називає своє захоплення прогнозуванням погоди відомий волинський журналіст і письменник Володимир Лис. Займається він цією справою понад двадцять років. Перший свій прогноз склав у 1989 році, й відтоді щороку тисячі людей у всіх куточках України чекають «погоди від Володимира Лиса». Хоч Володимир Савич попереджає, що прогноз він складає винятково для Волині, відтак його передбачення «діє» в радіусі 150 кілометрів. >>
...Густа завіса хмар над Гайдарами, що на Харківщині, і непримне мрячіння дрібного дощу принесли добру звістку. Новий український синоптик Тимко II не побачив учора власну тінь. Це означає, що весна в наших краях буде ранньою і теплою. Отже, зимі вже недовго залишилося... >>
Сьогодні цивілізований світ не хоче їсти цукор і лікуватися хімією — він повертається до тисячолітніх джерел життя і обирає... мед. На всіх континентах «нектар богів» стає рушієм харчового, сільськогосподарського, фармацевтичного, косметичного виробництва. Продукти бджільництва тепер в усьому — в помадах, хлібі, інгаляторах, жувальних гумках, мазях, вині... Україна у «медових справах» задніх не пасе: за виробництвом меду ми — перші в Європі й п’яті у світі. В нас прадавня культура бджільництва й надзвичайні економічні перспективи. Мед може і повинен стати світовим брендом української нації — таким як французький сир і вино чи російська горілка. І світ уже дав нам картбланш: у 2013 році до України з’їдуться на конгрес бджолярі з усіх куточків планети. Адже на цьогорічному всесвітньому форумі у Франції ми переконали усіх: Україна — медовий край. Як це відбувалося, бачила і «Україна молода». >>
«Нове чорнобильське «Укриття» захистить Україну і світ!» Відтоді, як цей захоплений вигук пролунав над країнами і континентами, світ завмер в очікуванні небаченої конструкції завдовжки 257, завширшки 150 і у висоту — майже 110 метрів... Минув не один термін завершення будівництва цього дива, а нас як захищав, так і захищає від отих клятих радіонуклідів трохи підрихтований старенький саркофаг, зведений усього за півроку без зайвих гасел і обіцянок.
Що ми зазвичай чуємо і читаємо про Чорнобиль? Безневинні сенсації на кшталт двоголових телят (трьох–чотирьох — потрібне підкреслити) чи одноголових самоселів, байки про мертве місто Прип’ять і дивне захоплення екскурсіями в епіцентр трагедії. Як і раніше колеги–журналісти, геройськи напнувши груди, з мікрофоном і блокнотом рвуться до зруйнованого реактора, аби й собі «засвітитися» в чорнобильській зоні... Вся ця екзотика була й буде. Ось тільки «за кадром», як завжди, залишаються досить делікатні соціально–економічні і фінансові проблеми Чорнобиля, які не такі показні на вигляд і надто складні для газетно–телевізійних матеріалів, а тим паче для сприйняття пересічними громадянами. До цих проблем докопатися не так просто, та й кому це потрібно? Не розпорошуючись на всі чорнобильські проекти, уважніше придивимось до найбільш «уживаної» теми останніх років — заплановане будівництво нового «Укриття», або НБК (нового безпечного конфайнменту). Ось перше–ліпше повідомлення з посиланням на члена групи радників ЄБРР із чорнобильського проекту, академіка Валерія Кухаря: «На жаль, усі плани досі не виконували, та є надія, що до 2012 року ми отримаємо «Укриття»–2»... >>
