Якби хмару відразу «полили», екологічної катастрофи вдалося б уникнути. (Фото Укрінформ.)
Поки станом на вчорашній ранок рятувальники підняли останню «фосфорну» цистерну, на Львівщині близько 200 мешканців, перекривши станцію «Красне», протестували проти перевезення небезпечних резервуарів неподалік їхніх домівок. На момент виходу номера у друк ще не було достеменно відомо, чи дослухається до думки народу влада. Очікувалося, що близько 17.00 це буде вирішено на спільнiй нарадi очільника Міністерства з надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича та віце-прем'єр-міністра Олександра Кузьмука. Як повідомив «УМ» керівник прес-служби МНС Ігор Кроль, у розпорядженні залізничників є принаймні два маршрути транспортування небезпечного вантажу. «Наразі рано говорити, яким саме шляхом резервуари переправлять у Казахстан. Однак можу сказати, що альтернатива є, і станом на сьогодні відпрацьовані принаймні дві дороги їх перевезення».
А тим часом у столиці вперше офіційно прокоментували аварію на Львівщині вітчизняні науковці. Науковий співробітник Інституту органічної хімії НАНУ, кандидат хімічних наук Дмитро Волочнюк переконаний, що фосфор, який потрапив у навколишнє середовище, через рік принесе й користь. «Існує таке поняття, як «фосфатне добриво». Через деякий час грунт, на який випав кислотний дощ, буде просто удобрений, і люди, сподіваюся, зберуть підвищений урожай», — каже науковець. За словами експерта, немає нічого страшного й у тому, щоб їсти городину, проте перед цим її слід ретельно промити. А ось купатися у закритих водоймах до перевірки їх на кислотність пан Волочнюк не радить, як і пити воду з колодязів.
Власне, екологічної катастрофи можна було б уникнути взагалі. Дмитро Волочнюк стверджує, що гасити фосфор водою було не лише неможливо, а й небезпечно. «При горінні ця речовина вступає у реакцію з водою, внаслідок чого утворюється високотоксичний фосфін, який ще й самозаймається у повітрі». Тому на цьому етапі екологічну катастрофу можна було б попередити, в тому розумінні, що не варто було поливати фосфор водою, оскільки гасити треба було або піском, або одразу піною. «Проте це не провина пожежників (вони їхали на виклик, навіть не знаючи, що гаситимуть. — Авт.), а тих служб, які не попередили їх, з яким вантажем мають справу», — каже хімік Волочнюк.
На його переконання, це не єдина помилка відповідальних за ліквідацію катастрофи. Наступним прорахунком він називає подальші дії з ліквідації продуктів горіння — хмари оксиду фосфору, що почала розповсюджуватися. «Варто було згори з пожежних літаків або гелікоптерів, які є у розпорядженні МНС, розпилювати воду. Тоді б ця хмара просто осіла, а екологічної катастрофи, дотримавшись цих двох речей, можна було б уникнути».
Як уже писала «УМ», Національна академія наук України після аварії за власною ініціативою створила групу з експертів, які були готові відправитися на місце НП для консультації рятувальників, однак Кабінет Міністрів без пояснень відмовився від послуг українських науковців.
Дочка Шона Карра, більше відомого як зятя Юлії Тимошенко, трохи підпсувала «страждально–войовничий» імідж своєї непрямої «бабусі». Завдяки їй усі дізналися, що торік Юля Володимирівна непогано відпочила в Іспанії. А сайту «Таблоїд» стало відомо, що за свій кількатижневий релакс Тимошенко платила по 7 тисяч євро за добу. >>
«Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...». >>
«Хобі, що стало стихійним лихом» — так називає своє захоплення прогнозуванням погоди відомий волинський журналіст і письменник Володимир Лис. Займається він цією справою понад двадцять років. Перший свій прогноз склав у 1989 році, й відтоді щороку тисячі людей у всіх куточках України чекають «погоди від Володимира Лиса». Хоч Володимир Савич попереджає, що прогноз він складає винятково для Волині, відтак його передбачення «діє» в радіусі 150 кілометрів. >>
...Густа завіса хмар над Гайдарами, що на Харківщині, і непримне мрячіння дрібного дощу принесли добру звістку. Новий український синоптик Тимко II не побачив учора власну тінь. Це означає, що весна в наших краях буде ранньою і теплою. Отже, зимі вже недовго залишилося... >>
Сьогодні цивілізований світ не хоче їсти цукор і лікуватися хімією — він повертається до тисячолітніх джерел життя і обирає... мед. На всіх континентах «нектар богів» стає рушієм харчового, сільськогосподарського, фармацевтичного, косметичного виробництва. Продукти бджільництва тепер в усьому — в помадах, хлібі, інгаляторах, жувальних гумках, мазях, вині... Україна у «медових справах» задніх не пасе: за виробництвом меду ми — перші в Європі й п’яті у світі. В нас прадавня культура бджільництва й надзвичайні економічні перспективи. Мед може і повинен стати світовим брендом української нації — таким як французький сир і вино чи російська горілка. І світ уже дав нам картбланш: у 2013 році до України з’їдуться на конгрес бджолярі з усіх куточків планети. Адже на цьогорічному всесвітньому форумі у Франції ми переконали усіх: Україна — медовий край. Як це відбувалося, бачила і «Україна молода». >>
«Нове чорнобильське «Укриття» захистить Україну і світ!» Відтоді, як цей захоплений вигук пролунав над країнами і континентами, світ завмер в очікуванні небаченої конструкції завдовжки 257, завширшки 150 і у висоту — майже 110 метрів... Минув не один термін завершення будівництва цього дива, а нас як захищав, так і захищає від отих клятих радіонуклідів трохи підрихтований старенький саркофаг, зведений усього за півроку без зайвих гасел і обіцянок.
Що ми зазвичай чуємо і читаємо про Чорнобиль? Безневинні сенсації на кшталт двоголових телят (трьох–чотирьох — потрібне підкреслити) чи одноголових самоселів, байки про мертве місто Прип’ять і дивне захоплення екскурсіями в епіцентр трагедії. Як і раніше колеги–журналісти, геройськи напнувши груди, з мікрофоном і блокнотом рвуться до зруйнованого реактора, аби й собі «засвітитися» в чорнобильській зоні... Вся ця екзотика була й буде. Ось тільки «за кадром», як завжди, залишаються досить делікатні соціально–економічні і фінансові проблеми Чорнобиля, які не такі показні на вигляд і надто складні для газетно–телевізійних матеріалів, а тим паче для сприйняття пересічними громадянами. До цих проблем докопатися не так просто, та й кому це потрібно? Не розпорошуючись на всі чорнобильські проекти, уважніше придивимось до найбільш «уживаної» теми останніх років — заплановане будівництво нового «Укриття», або НБК (нового безпечного конфайнменту). Ось перше–ліпше повідомлення з посиланням на члена групи радників ЄБРР із чорнобильського проекту, академіка Валерія Кухаря: «На жаль, усі плани досі не виконували, та є надія, що до 2012 року ми отримаємо «Укриття»–2»... >>
