Тендерні перевірки — президентська бомба уповільненої дії

      Підписавши указ № 642/2007 (Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 липня 2007 року «Про заходи з підвищення ефективності системи закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти»), Ющенко зробив набагато більше, ніж просто продемонстрував уміння вирішувати питання, які вже, м'яко кажучи, набридли своєю невирішеністю.

      Крім лаврового вінка «переможця тендерного скандалу», для Віктора Андрійовича передбачена ще й мантія стратега, який розв'язанням тактичних задач закладає фундамент для подальших якщо не перемог, то маневрів.

      Адже одна з двох головних цифр, які зустрічаються в Указі, — це «1 вересня». Саме ця дата — кінець відведеного Генпрокуратурі терміну, протягом якого необхідно «...здійснити до 1 вересня 2007 року перевірку за 2007 рік додержання законодавства при прийнятті рішень, наданні висновків з питань державних закупівель Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель...»

      І ще одна цифра — 1 жовтня: «...Генеральній прокуратурі України (О. Медведько), Міністерству внутрішніх справ (В. Цушко), Державній контрольноревізійній службі України (П. Андреєв), Антимонопольному комітету України (О. Костусєв) за участю Рахункової палати, Тендерної палати України провести до 1 жовтня 2007 року перевірки за 2007 рік додержання законодавства з питань державних закупівель та про результати перевірок поінформувати Раду національної безпеки і оборони України...»

      Ось такі числа. У проміжку між ними всіх нас, кожного окремо, чекають вибори. А в період між 1 і 30 вересня кожним із учасників виборчого марафону (це вже індивідуально) призначено найяскравіші акції зі стирання противника в порошок, оскільки раніше все забудуть, а пізніше вже й не згадають.

      Таким чином, Віктор Андрійович дав однозначний «дзвіночок» усім тим, хто в останні декілька тижнів так активно промивав співгромадянам мізки про необхідність терміново «поліпшити», «спростити» тощо законодавчу базу в галузі держзакупівель. Як кажуть англофіли, простішого «меседжу» не буває — десь 1-го вересня попереджувальний постріл у повітря за результатами черги перевірок.

      А далі — в будь-який час вогонь на ураження кожного, хто так і не зрозумів, що головний силовик не той, хто в погонах, а той, хто Головнокомандувач. Адже ніхто не говорив, що результати будуть 1 жовтня, — це кінцевий термін. Якщо постараються, можуть встигнути докласти результати і на початку вересня, виявляючи службове завзяття та високу майстерність.

      Отже, той, хто кликав вітер, нагнав бурю — перевірка буде така, що пилюка стовпом піде, і зовсім не така вибіркова, як заявляли деякі чиновники, бажаючи злегка залякати ТПУ, яка несподівано активно захистила у цій історії свої позиції. І першими будуть перевірені, судячи з усього, саме ті, хто голосніше за всіх (спершу не усвідомлюючи, що з цього може вийти), закликав допомогти силовиків.

      Шанована нами Раїса Богатирьова виявила істинно жіночу рису, а саме: інтуїцію, і подалі від гріха зняла з себе титул почесного президента ТПУ. Чим застерегла себе від гіпотетичної можливості потрапити у «вилочку», в якій вона як чесний та відкритий політик, відповідальний за ефективність дорученої їй організації, буде змушена говорити неприємні речі тим, кому зовсім не хотіла б.

      Демарш Богатирьової збігся в часі з підписанням президентського указу та максимальним витком маразму в скандалі навколо тендерів — коли кожний із фігурантів історії сипав коментарями і заявами туди-суди, протирічачи подеколи не тільки опонентам, а й союзникам, а бувало, що і самим собі.

      У золотий фонд колекції міжвідомчої координації можуть увійти практично синхронні заяви Миколи Азарова і Анатолія Толстоухова. В. о. Прем'єра божився, що новий закон, який регламентує тендерну політику в галузі держзакупівель, прийнятий, опублікований, а значить — цілком у юридичній силі, а ось міністр його Кабінету Міністрів Анатолій Володимирович так само виважено і державно повідомив про те, що оскандалений випуск урядових газет — лише «ознайомлювальна публікація».

      Питання початкової легітимності нової редакції закону спочатку просто відійшло на другий план — настільки всі глядачі захопилися приголомшливими кульбітами Сан Санича Мороза, який намагався «проштовхнути» його в життя. Усі спостерігачі були одностайні в тому, що таке намагання однозначно вказує — це більше, ніж «питання честі».

      Схоже на те, що «лебедина пісня» спікера-соціаліста так і залишилася невиконаною, зависнула й обірвалася на відверто фальшивій ноті. Втім відповідати за активність спікера буде, швидше за все, не він, а його партнери з виконавчої вертикалі, які наразі перебувають у найбільш оптимістичному очікуванні початку анонсованих Президентом перевірок.

      Відзначимо ще один момент у цій історії, також дуже корисний для змiцнення позицій Президента, — лінія оборони Тендерної палати України повністю відповідала вибудуваному Ющенком ланцюжку доказів «проти» легітимності ВР п'ятого скликання.

      «Вихід депутатів із фракцій» + «недієздатна ВР» + «Указ про вибори 30 вересня» = нелегітимна ВР, що не має ні моральних, ні (що важливіше) юридичних прав приймати і публікувати свої акти — закони, постанови тощо.

      Саме цей ланцюжок і лежав у основі рішення Київського господарського суду від 6 липня, за яким і була накладена заборона на публікацію скандального закону в «Голосі України», «Урядовому кур'єрі», «Офіційному віснику України» і «Відомостях ВРУ».

      Тобто Президент не просто отримав союзника у вигляді ТПУ — він зміг ще раз переконливо і однозначно довести свою повну працездатність і законність своїх рішень, пов'язаних із розпуском ВР. А це багато про що каже.

      Звичайно, для того, щоб перетворити визначену нинішнім указом перевірку на потужний політичний інструмент, необхідна небачена для теперішньої України узгодженість дій «силовиків». Цього добитися Президентові буде непросто, багато хто говорить, що неможливо. Але запитаємо ми: хто ще півроку тому назвав би можливою рішучість Президента щодо питання розпуску Ради?

      Тому сюрпризів ми можемо чекати від кожного, хто роздмухував, бажав погріти руки чи гасив вогонь «тендерного скандалу».

(Із сайту vlasti.net)