Пшеницю — у трубопровід!

      Цьогорічна посуха в Україні, яка завдала серйозного удару по аграрному сектору та значною мірою паралізувала експорт зернових, вимагає нестандартних заходів. Адже гарантувати, що подібна ситуація не повториться наступного року, не може ніхто: прагнучи захистити внутрішній ринок, держава «здає» експортні ніші. Як наслідок, ми втрачаємо не тільки реноме «житниці Європи», а й значні валютні надходження. Сусідня Росія запропонувала нам разом із Казахстаном скоординувати зусилля і створити організацію на кшталт ОПЕК — країн, що видобувають нафту. Спільні зусилля допомагають «опеківцям» тримати ціни на ринку. Організація за участю «України—Росії—Казахстану», за задумкою, могла би регулювати досить великий сектор ринку зерна.

      «Росія запропонувала звернутися до країн — основних виробників і експортерів зерна з ідеєю створити організацію на кшталт тієї, що є в експортерів енергоресурсів, свого роду зерновий ОПЕК для координації виробництва та торгівлі зерном у світі», — заявив міністр сільського господарства Російської федерації Олексій Гордєєв. Сільський міністр України Юрій Мельник погодився з пропозицією, відзначивши, що Україні, Росії й Казахстану необхідно скоординувати свої дії на ринку.

      Країн, де природно-кліматичні умови сприятливі для виробництва зерна, не так уже й багато. Їх можна перерахувати на пальцях: США, Канада, Австралія, Аргентина, Україна, Росія, Казахстан, і ще два-три менш значимі експортери. Причому, об'єднавши зусилля, будь-які три-чотири країни з названих вище здатні буквально підірвати світові ринки, диктуючи свої умови решті країн.

      Ідея про створення об'єднання саме у такому форматі звучить з боку північного сусіда не вперше. Ще у лютому Російський зерновий союз ініціював створення Чорноморського зернового пулу, який об'єднав би країни Причорноморського басейну. При цьому головна роль належала б Україні, Росії та Казахстану, адже саме ця трійка має найбільший експорт зерна серед гіпотетичних країн-учасниць. А саме 10, 12 та 4,5—6 мільйона тонн відповідно. При цьому обсяг споживання зерна у світі перевищує 600 мільйонів, а на відкритому ринку продається близько 115 мільйонів тонн. Таким чином, експортери зернових із СНД контролюють більш ніж 20 відсотків світового ринку, з них половину — перша трійка.

      Аналогія очевидна — як країни ОПЕК встановлюють обов'язкові для членів правила торгівлі нафтою (ціни, обсяги видобутку й збуту), так і «зерновий ОПЕК» буде вирішувати, яку кількість зерна вирощувати, який обсяг та за якою ціною продавати. При цьому три країни беруть на себе єдині експортні зобов'язання. Так, якщо посуха вразила одну з них, то її зобов'язання перед експортерами виконають інші дві. Передбачається, що це дозволить більше заробляти на експорті зерна. Адже зараз українське зерно конкурує з російським та казахським. А ведення єдиної експортної політики дасть можливість постачати зерно на ринок організовано й отримувати таким чином прибуток від коливання цін.

      «Ми говоримо про створення Чорноморського зернового пулу, функція якого буде такою ж, як у ОПЕК на нафтовому ринку», — заявив ще взимку президент Російського зернового союзу Аркадій Злочевський. За його словами, раніше планувлося створити подібне об'єднання на базі ЄврАзЕС, «але без України повноцінного об'єднання не вийде». Однак, крім першої трійки, у цю організацію з часом мали б увійти іще й Угорщина (3,5 мільйона експорту), Болгарія, Румунія, а в перспективі — Туреччина.

      Однак «ОПЕК на трьох» і об'єднання з країнами Причорномор'я, як кажуть експерти, — різні речі. Адже «формат трьох» наш північний сусід може використовувати для посилення своєї ролі на території СНД, у тому числі й в Україні. А це у свою чергу може викликати негативну реакцію не тільки у країн-учасниць, а й у світі. У випадку спілки з країнами Причорномор'я світові гравці зернового ринку не будуть розглядати зерновий пул лише як геоекономічне посилення Росії.

      Крім того, аналогія з організацією країн-експортерів нафти має на увазі чітке регулювання обсягів виробництва та експорту зерна країнами-учасниками. Проте не відомо, в яких умовах будуть учасники об'єднання. Чи у рівноправних? Крім того, нема гарантій, що Росія не захоче обмежити виробництво та експорт зерна в основних країнах-конкурентах через підконтрольний «ОПЕК». Сумнівів не викликає одне — кожна держава намагатиметься перш за все захистити свої інтереси. І Росія — не виняток.

      Створення «зернового ОПЕК» Україні не вигідне, переконаний президент Української зернової асоціації Володимир Клименко. Адже всі три країни, про об'єднання яких ідеться, є жорсткими конкурентами із експорту зерна — Україна, Росія та Казахстан експортують своє зерно практично на одні й ті самі ринки. Проте Україна посідає тут вигіднішу позицію. Сумарна потужність українських портів перевищує можливості російських Туапсе та Новоросійська. До того ж, українські морські гавані географічно ближчі до Північної Африки та Близького Сходу, які є основними споживачами зерна, що експортується з України, Росії та Казахстану. Тож ініціаторів створення «зернового ОПЕК» відверто цікавить використання української території для транзиту зерна, портів для відправки зерновантажів та введення спільного механізму ціноутворення у рамках цієї спілки, переконаний експерт.

      Крім того, варто відзначити, що тріо можливих учасників розмiщенi приблизно в одній кліматичній зоні. І несприятливі умови можуть однаково зачепити усі три країни. Тож експерти вважають, що значно вигіднішим було б об'єднання з географічно віддаленішими країнами.